У Камінній залі Національної спілки письменників України відбувся вишуканий, духовний літературно-мистецький захід, присвячений світлій пам’яті заслуженого артиста України, заслуженого діяча мистецтв України, блискучого оперного співака, відомого українського поета та громадського діяча, члена правління Київської письменницької організації Віктора Васильовича Женченка.
Відкриваючи цей захід, голова НСПУ Михайло Сидоржевський, ледь вгамовуючи своє хвилювання та жаль, висловив щирі співчуття великій родині побратима, який відійшов у вічність.
А в залі вже звучала чудова мелодія української пісні в блискучому виконанні молодого, усміхненого Віктора Женченка, баритон якого чарував своєю силою та глибиною… Ведучі заходу, – Тетяна Фальварочна та Олена Іщенко, майстерно підготували сценарій, де українська пісня змінювалася спогадами побратимів, читанням улюблених поезій Віктора Васильовича. А ще, як родова пам’ять, прозвучала мелодія на скрипці у виконанні доцента Національної академії музики ім. Чайковського Олександра Спренціса. Адже тато Віктора Женченка, що загинув на війні, мав гарну скрипку, тож любив на ній грати малому синочкові.
Особливо щемкими спогадами про спільні роки навчання в Харківській консерваторії поділився народний артист України Володимир Лукашов. Їхня дружба лише зміцніла з того часу, коли молодий Женченко повернувся до рідної столиці солістом Київської національної філармонії. Ці спогади продовжив вірний друг і відомий український поет Петро Засенко, який часто відвідував концерти побратима, тішився його голосом і допомагав у вдосконаленні літературної майстерності Віктора Женченка. Його слова були чудово доповнені добре відомою в народі піснею «Білий сніг на зеленому листі» у незабутньому виконанні молодого, обдарованого, вродливого баритона – Віктора Женченка, яким він і залишиться в нашій пам’яті…
Добрі слова на його адресу прозвучали також з вуст професора Національного університету ім. Тараса Шевченка Михайла Наєнка, членів НСПУ Володимира Корнійчука, Людмили Житньої та народного артиста України Ігоря Куриліва.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Щирими, бурхливими оплесками присутні зустріли блискучий виступ талановитого соліста Національного хору ім. Г. Верьовки Дмитра Цимбала, якому чудово акомпонувала на роялі заслужений діяч мистецтв України Ірина Мельниченко.
Дуже тепло, немов душею, своїми короткими спогадами поділилася Людмила Житня, яка далі запросила до слова родину Женченків. Не міг приховати щирих сліз і любові до батька Ігор Женченко, який разом з дружиною Мариною підготували до друку і продемонстрували присутнім нову вишукану книгу Віктора Васильовича «Українська поезографічна абетка», плакала і щиро дякувала ведучим, друзям та НСПУ за увагу до пам’яті батька донечка Яринка, ховав у душі сльозу молодший син Василько, пригортаючи до себе молоду дружину та веселого непосидючого дворічного синочка. А поряд стояли молоді, міцні онуки, – сімнадцятирічний Віктор Женченко, який гучно та впевнено читав вірші свого славного дідуся і тринадцятирічний Євген Женченко в дідовій улюбленій вишитій сорочці. Мимоволі подумалося, що цієї миті зболена душа Віктора Васильовича плакала й тішилася своєю красивою родиною…
Далі ведучі запросили до слова Бориса Пономаренка, який прочитав свій вірш «Про друга», а також народного артиста України Зеновія Корінця. У їхньому виконанні, при світлі свічок, зворушливо прозвучали улюблені пісні Віктора Васильовича Женченка.
Вечір закінчувався, на екрані знову з’явився відеоряд співака і прощально прозвучала його «Біла хата в саду», тож в пам’яті рідних та друзів назавжди залишиться образ сильного, талановитого, закоханого в музику та рідне слово, щедрого на добро батька, дідуся, побратима і громадянина. Він любив життя, свою Полтавщину, безмежно любив Україну…
Світлої та вічної пам’яті Вам, поете і друже!