Інна Ковальчук. «Даринка», в-во «Авіаз»
Про війну на Сході України взагалі писати важко. Важко будь-кому. І не тому, що бракує майстерності чи досвіду. Причина в іншому. Коли бачиш, у яких нелюдських умовах українські воїни відбивають атаки ворога, з якою любов’ю до рідної землі відстоюють свободу й незалежність, розумієш: там, де свистять кулі й розриваються снаряди, сірою тінню ходить огидна смерть, безжально забираючи людей. Це тривожить багатьох, особливо письменників, чий больовий нерв сягає найвищого напруження. Володіючи словом, вони просто не мають права перебувати поза вітрами свого часу. Буремні дні спонукають їх писати не тільки для дорослих, але й для дітей.
Нещодавно у видавництві «Авіаз» вийшла друком прозова книжечка «Даринка», яку написала відома київська письменниця Інна Ковальчук. Це прекрасний дарунок діточкам дошкільного та молодшого шкільного віку! Гарні ілюстрації, великий формат, тверда обкладинка та змістовний текст уже привабили читальників: книжечкою цікавляться, її купують і, що найважливіше, уважно читають.
Хочу зауважити, що «Даринка» – перша прозова книжка для дітей Інни Ковальчук. Авторка розкрила себе несподівано, достойно й досить похвально: зачарувала магнетизмом вишуканого слова, теплом і щирістю думок, одухотвореністю людських стосунків та любові. Сім напівказкових оповідок про життя дівчинки Даринки, яка дуже любить свого татка й чекає його з АТО, не залишають байдужим нікого. Розчулюються навіть дорослі читачі, вникнувши в душевні переживання дівчинки, які не завжди виявляються на людях.
Кожне оповіданнячко має свою назву: «Снігова бджілка», «Цяточка», «Сон», «Оберіг», «Птахи», «Ґудзик», «Весна». Усі вони дивовижно сплетені спільною темою: картинками з життя маленької дівчинки, яка живе одночасно і в казковому, і в реальному світі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Даринка – весела жвава дівчинка, «білявенька, з великими зеленими оченятами-виноградинками», чепурненька і дбайлива. Вона вміє мріяти, фантазувати, часто грається з подружками – Тетянкою та Орисею. Часом дивиться на сніжинки й уявляє їх білими бджілками, які витанцьовують перед нею близько-близько. Дарочка вірить у дива! «Люба снігова бджілко, будь ласка, передай привіт моєму таткові! – подумки скрикує дівчинка, і сніжинка, злегка торкнувшись проталинки, відлітає від вікна, мов справжній живий лист».
У Даринки з татком інколи навіть з’являється телепатичний зв’язок: дівчинка подумки передає послання, бо відчуває, що там, де татко зараз перебуває, не все гаразд. І виявляється, що її тривога виправдана. Ось як пише про це авторка.
«Даринчин татко, важко поранений, вже цілий місяць лікувався у військовому шпиталі. Лежав і дивився у вікно, яке відчистила від крижаних візерунків добросердна медсестра. Надворі щось витанцьовували легкі сніжинки, і раптом він виразно побачив у рухах однієї з них живе послання: «Татку, я дуже скучила, повертайся скоріше!». Це було так несподівано, так неймовірно казково, як буває лише на Новий рік. «Дякую тобі, маленька снігова бджілко, – прошепотів татко, і йому здалося, що біль від важкого поранення відлетів разом з білим бджолиним роєм».
Прочитавши цей чи будь-який інший уривочок оповідок пані Інни, розумієш: так писати може людина, яка майстерно володіє письменницьким пером, любить дітей, спостерігає за ними, вивчає їхню поведінку, знаходить ключ до дитячого серця.
У своєму дивовижно легкому для сприйняття письмі Інна Ковальчук використовує влучні метафори, а також пестливі слова, щоби підкреслити теплі стосунки між героями оповідань. Мама називає Даринку помагайчиком і господинькою, коли та поливає квіти або допомагає ліпити вареники. Татко, взявши дівчинку на руки й підкидаючи до стелі, з ніжністю каже, що вона – його найкоштовніший даруночок. Такі рядки, як: «торкнулася чорнобривчика чарівною паличкою», «засяяла сонячним промінчиком жовта ниточка», «ґудзик заблищав маленьким сонечком», «срібною хвилькою розкочується по кімнаті сміх» та інші словесні перлинки відкривають перед читачем дивосвіт української мови.
Книжечка «Даринка» з напівказковими історіями має в собі щось магічне. Це стосується не тільки віщунських снів дівчинки, але й пригоди з домовичком, несподівано знайденим ґудзиком, уцілілим пакуночком з Даринчиним шаликом для татка.
Читаючи оповідки Інни Ковальчук, можна також уявити життя захисників України в зоні бойових дій. Окремими натяками розповідає про це авторка устами Даринчиної мами, картинами руйнування – дуже обережно, щоб не поранити вразливу дитячу душу.
Доповнює пані Інна тему війни розповіддю про веселу й сміхотливу Даринчину подружку Тетянку, яка раніше мешкала в найпрекраснішому для неї містечку, що звалося Щастя. Під час обстрілів вони разом з мамою ховалися в сусідському підвалі, а коли побачили, що їхній будинок зруйновано, що в ньому не залишилося жодної вцілілої шибки, змушені були покинути рідні місця й виїхати до непідконтрольної ворогу території. У цій розповіді зачаровує уважне й чуле ставлення Тетянки до маленької улюбленої мишки Цяточки, яку дівчинка не могла покинути й довго шукала під завалами та купами сміття. І сама Цяточка, яка має в собі стільки тепла і любові.
Ось так ненав’язливо авторка прививає читачам любов до братів наших менших, до рідної землі, оповитої різноманітними піснями птахів. Це вони піднімаються в небо, «щоб зробити його мирним».
Остання оповідка не дає читачеві конкретної відповіді, чи повернеться з війни Даринчин татко живим та неушкодженим. Авторка залишає місце для роздумів, для надії на краще.
Книжечка Інни Ковальчук повниться життєвими історіями, де правда і вигадка сплелися воєдино у вирі сучасного життя, додаючи оповідкам особливого шарму. Письменниця навмисне окреслила вікову категорію читачів, без нав’язливих повчань дала зрозуміти, що в житті не завжди буває солодко, доторкнулася до дитячого всесвіту, подарувала багато цікавинок. В Даринці діти зможуть упізнати себе, доповнити прочитане власними фантазіями, багатою уявою, думками й почуттями. Кожен, хто читатиме цю книжечку, обов’язково стане добрішим, мудрішим, милосерднішим. І спробує краще зрозуміти цей непростий і часом жорстокий світ.
Леся Пронь,
письменниця, лауреат Всеукраїнських літературних премій «Благовіст»,
ім. Платона Воронька
“Українська літературна газета”, ч. 21 (313), 22.10.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.