Українська мова об’єднує та надихає на захоплюючі вчинки. Еквадорець вчить її, щоб порозумітися зі своєю маленькою донечкою із Західної України. Молодий американець, вивчаючи історію своїх хоробрих предків- запорожців, робить собі тату із написом – «Це – відповідь козаків». Подібних історій з практики Інни Сопрончук, засновниці онлайн-школи з вивчення української мови як іноземної (https://www.speakua.com), не бракує. Вона та її студенти з усієї планети переконані: українську корисно знати в усіх відношеннях.
Інна Сопрончук з Херсона викладає державну іноземцям онлайн – упродовж вже 4-х років. Відтак нею заговорили 130 громадян з 26 країн, в тім числі Ісландії, Норвегії, Мексики, Китаю та Південної Кореї. Завдяки інтенсивним заняттям та індивідуальним методикам, розробленим Інною. Вона веде блог про мову (https://www.speakua.com/blog/), та кулінарний – національних страв, популяризує українське на Instagram (https://www.instagram.com/speak_ukrainian_language/) та Youtube, записує тренувальні та ознайомчі відео про наші культуру й традиції. Завдяки ним чимало з тих, хто про нашу країну раніше не дуже й чули, дізнаються, що українська – це престижно й круто.
Інна – авторка книжки-посібника «Master Ukrainian Cases» («Опануй українські відмінки»), зараз працює над ще одним, розробляє картки для вивчення слів і запускає програму онлайнових Скайп уроків та курсів державної по всьому світу. Вчительці – всього двадцяти сім, але її здобутки – вже серйозні.
Наймолодшій учениці Інни – 10, найстаршому – 65. Середній вік – 25-35, і більшість студентів – чоловіки.
Чому саме наша мова? Звичайно, левова частка студентів – нащадки діаспорян з Північної Америки, Великобританії чи Австралії. Але хтось хоче пов’язати свою долю з громадянкою чи громадянином України і розмовляти з майбутньою половиною її рідною. Ще в когось тут – бізнес (чи навчання), тож як спілкуватися зі своїми працівниками (викладачами) треба знати. Не бракує і тих, хто серйозно цікавляться нашими мистецтвом та історією і бажають повноцінно їх усвідомлювати. Чимало поліглотів, що вже опанували кілька іноземних, і тепер на черзі – мова Шевченка та Франка. Нарешті, просто подобається відпочивати в Україні – як студентові з Канади, не українського походження, він вже вкотре приїжджає до нас у відпустку.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
– Або пам’ятаю одного свого учня з Японії, наш перший урок, – розповідає Інна. – Телефоную, а в нього за плечима – розгорнутий синьо-жовтий прапор і увімкнена його улюблена пісня «Скрябіна», «Маршрутка». З’ясувалося, що Україною цікавиться серйозно і давно, а вже потім, коли вивчив мову, переїхав до нас жити.
Ще було: дружина професора зі США, що викладав у Львові, теж побажала знати українську – щоб здобути у нас ступінь магістра і тому, що її вивчив чоловік. З ним переїхали на постійно в Україну.
За фахом Інна – викладачка та перекладачка з англійської, випускниця Херсонського національного технічного університету. Свого часу почала працювати на двомовній онлайн-платформі, планувала навчати іноземної. Першим студентом виявився хлопець з Туреччини, він збирався вступати до вишу в Києві, і потрібна була зовсім не англійська:
– Подумала – чому б і ні? Я ж філолог за фахом. Так і сталося «перепрофілювання». Потім були студенти з Англії, Італії, запитів з’являлося все більше, а мені навчати подобалося. До речі, мама – вчителька української мови та літератури.
– Відомо, що ту ж англійську нашим людям опанувати легше, чого не скажеш про американців, які вчать нашу мову – складніша граматика і не тільки. Як радите «не боятися плавання» новачкам?
– Так, живучи в Україні, постійно зустрічаємося з англійськими словами – бо в нас чимало і запозичень, і варваризмів. Навіть чимало написів, та хоч би на комп’ютері – теж англійською. Тим часом, іноземці вперше в житті знайомляться з кирилицею, і в нас справді складна граматика. Зате дуже легка фонетика, і це – величезний плюс. В моїй онлайн-школі починаємо з алфавіту, голосних та приголосних, далі – читання якихось нескладних текстів, і фонетику опановуємо всього протягом кількох тижнів. До того ж, студенти багато слухають, у мене записані ціла аудіо-серія з діалогами та чимало відео. Але, незважаючи на будь-які складнощі – якщо є мотивація, то студент прогресує дуже швидко.
– Через скільки часу у Вашій школі іноземці починають говорити українською?
– Звичайно, багато залежить від того, скільки часу людина готова присвятити вивченню мови. Є дуже мотивовані – займаються і п’ять разів на тиждень. Такі вже через півроку можуть поволі спілкуватися. Скажімо, Симон з Австралії, з яким ми почали займатися в січні, вже в квітні зміг читати книжки по-українськи. За півтора роки ми з ним перечитали сучасних письменників та нашу класичну літературу.
Якщо присвячувати мові хоча б 15 хвилин щодня і займатися з викладачем, то вже за півроку можна бути на рівні В-2. Про рівні: А-1 – це початківець, А-2 – нижче середнього, В-1 – середній, В-2 – вище середнього, С-1 – просунутий користувач, а С-2 прирівнюється до носія мови.
– Ви напевне теж чули, коли російськомовні громадяни кажуть, що державну не можуть вивчити, бо надто складна…
– Як викладач, скажу, що українська для вивчення – значно легша, ніж російська, у мене є досвід її викладання іноземцям. Були студенти, які вивчали одночасно дві. В російській – складніша фонетика і доволі багато слів, які пишуться не так, як вимовляються. Українська зовсім не є настільки складною, як хтось говорить. А щось заперечувати на тему, що «надто важко навчитися» – не думаю, що це варто робити стосовно людей, які навіть не намагалися заговорити українською.
– Який із студентів здивував найбільше?
– Вже згаданий Симон. Його прадідусь і прабабуся належать до чеської школи українських письменників. Вони були змушені виїхати до Чехії через загрозу життю – бо писали українською, згодом емігрували до Австралії. Симон почав навчатися мови, бо хотів ушанувати пам’ять свого роду. Розповідав, що до того мав погані оцінки в школі та взагалі не читав книжок, але потім вирішив взятися за науку і одним з перших кроків стало вивчення української. Зараз він пише по два есе щотижня, відвідує українську церкву в Австралії, допомагає священику.
Ми з ним навіть записали відео. Воно про те, чи може іноземець, що знає російську, без проблем розуміти українську. Бо ще побутує, на жаль, такий стереотип: що в Україні й так чимало говорять російською, тож, приїхавши сюди, легко даси собі раду з мовою, навіть її не знаючи. Мене такий підхід, казати правду, обурює: ні, ви не зможете розуміти нашу державну навіть, якщо дуже добре знаєте російську.
Я зробила експеримент, записала відео з поліглотом, який знає російську, говорила з ним українською. Попри те, що російською він володіє добре, мене зрозуміти не зміг. Цей міф, про одну й ту ж мову, мовляв, майже нема різниці – давно пора руйнувати.
Записала Людмила Пустельник
“Українська літературна газета”, ч. 21 (313), 22.10.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.