ЕСКІЗ ДО ПІСЕННОГО ПОРТРЕТА АНДРІЯ ДЕМИДЕНКА
Картинка із життя. Стоїмо з Андрієм Демиденком біля нашого «письменницького дому». А мимо проходить сусідка – і раптом зупиняється, здивована, проясніла. Чекає неподалік, поки ми тут розмовляємо. А згодом питає:
– Скажіть, це був Андрій Демиденко?
– Він самий, – кажу.
– Господи! – сплескує долонями сусідка. – Перший раз бачу…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ви чуєте, класики і сучасники? Ось вам – голос народу!..
А втім, я й сам роздумую. В чому секрет шаленої популярності Андрія Демиденка? І мимоволі приходжу до висновку. Ніякого секрету немає. Погляньте на його обличчя. Він увесь добротою світиться. Він справжній, як природа. Він пісню свою пише добротою і талантом.
Що гріха таїти. Ми, словотворці, любимо тільки себе геніального. Ми гладимо увінчані райськими німбами лоби і поблажливо зітхаємо. Ну що це за пісенька? Стану справжнім, як вареник… Отак ми собі вередуємо, а народ нас не чує. Народ мудрий, він співає:
Стану справжнім, як природа,
Як вечеря на столі…
(А. Демиденко)
Ось де правда. Ось де простота і доброта! І пора би вже нам зрозуміти. Чомусь великий музикант вибрав не захмарні наші шедеври, а ці звичайні, людяні, добрим серцем зігріті слова: «Якщо раз чи два на місяць не поїду у село». Без них, зізнаймося, братове, і пісні такої не було б. Мелодійної, рідної, істинно народної пісні. Та й хіба ж тільки цієї? Лиш почуєш ім’я Андрія Демиденка – і забринять у пам’яті золоті віночки музики і слова: «Дай, Боже, радості!», «Батьківський поріг», «І люблю, і сміюсь, і печалюсь» «Бережімо ті дні золоті», «Звучи рідна мово», «Я твоя кровинка», «Місячне колесо»… І, мабуть, немає в Україні жодної душі, яка б хоч раз не чула дзвінкого і чистого, як джерельна вода, голосочка дорогої всьому світу «Україночки».
А водночас – диво дивне. Писати про Андрія Демиденка непросто. Він весь у золоті слави. Його підносять до небес. І за всім отим начеб не видно, що душа в Андрія «золота, золота». Що нічого лихого в душі його немає. Тільки доброта і талант зачарували великого маестро Дмитра Гнатюка – і сталося неймовірне.
Сивочолого Орфея і ясноокого юнака Андрія навіки поєднала міцна, надійна чоловіча і творча дружба.
Навіть подумати боязко, що цієї дружби могло б і не бути. Бо Україна ніколи б не мала восьмого чуда світу – небесного і земного садівника Дмитра Гнатюка. Зізнаюся. Я спробував було переказати все моїми словами, але збагнув, що ніхто у світі не зможе зробити це краще, ніж сам Андрій Демиденко. Ось його вірш у прозі:
«Дмитро Михайлович категорично відмовився від обіду, аби встигнути впоратися. Сам садив і огортав першою землею кожну яблуньку і грушку. Про щось розмовляв з ними, приговорював, лагідно ласкавив і розгладжував їхні стовбурці та гілочки. І кожній, я повторюю, кожній – такого ще не було! – співав «Многії літа».
А ось небесні рядки ще одного вірша із прозової «Гнатюкіани» Андрія Демиденка:
Справжні янголи живуть для інших.
Іноді Бог посилає їх на землю.
Це – про «ангела-охоронця» – дружину легендарного співака – Галину Макарівну Гнатюк…
І насамкінець – увічнений юним другом улюблений афоризм Дмитра Гнатюка, який майбутній велет почув колись від свого батька:
«Щоб стати професором –
треба вчитися двадцять років.
А щоб стати людиною –
треба вчитися все життя».
І ось подумалося. Та це ж девіз не тільки Гнатюка, а й Демиденка. Осьде фото, відоме всій Україні, всьому світу. Двоє перед мікрофоном. Сивий ангел пісні звертається до людства словами молодого побратима і передає йому громоголосий мікрофон як заповітну естафету своєї співучої душі…
Літа пливуть за хвилями Дніпра.
А пісня не змовкає. Це твоя пісня, брате мій Андрію. Це невмирущий голос вічності, який ти назвав Українським
Богоголосом.
Сонце котиться на захід. А на широкоформатному екрані карпатського неба хтось невидимий пише білим по синьому:
Щоб стати людиною –
треба жити добротою.
Лиш кілька слів. А в них – істинна правда!
“Українська літературна газета”, ч. 20 (312), 7.10.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.