“Люди діють передусім на основі власного досвіду. А
попередній досвід карнавальної революції 2004 був вдалий. Інша справа, що ми
тоді не зуміли скористатися її результатом, але сама подія – безкровна і весела
революція – вдалася. Певно, за інерцією і цю починали в такий спосіб, наївно,
як тепер бачимо, сподіваючись, що режим Януковича можна перемогти мирним
шляхом. Я би за це не засуджував. Доки є можливість протестувати мирно, треба
це робити. Але вже настав момент, коли всім зрозуміло: на всі наші мирні акції
владі просто наплювати. То й почалося те, що почалося.
Проте й сьогодні в Києві, в Чернівцях, у багатьох інших
містах, окрім уже не мирного протистояння, тривають виступи митців. Від цього,
думаю, не треба відмовлятися. Хай кожен бореться тими методами, якими вміє. Хто
може кидати «коктейлі Молотова» – хай кидає. Хто може написати добру статтю чи
гарну пісню, які розійдуться по світу і комусь відкриють очі на те, що
відбувається, – хай пише. Не можна відмовлятися від жодного методу, аби тільки
все це разом діяло заради однієї мети.
Для мене показовим є той факт, що Майдан сьогодні активно
підтримують не лише мої друзі-приятелі, як от ціла родина Андруховичів, Андрій
Бондар, Андрій Любка, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Юрко Винничук, Ірена
Карпа, Тарас Чубай, Kozak System, але й ті письменники, художники, музиканти, з
якими в інший час я би суто з мистецьких міркувань і не привітався. Митці –
люди загалом егоїстичні, зі своїми «тарганами» в головах, однак у цих
обставинах вони забули про внутрішні чвари і почали діяти спільно. Очевидно, що
коли ситуація нормалізується, ми знову пересваримося, але нині усі пристойні
люди – по один бік барикад”.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал