ГОЛОС ІСТЕРИКИ
Сім зіль вибираю, сім росяних трав –
аби ти, аби ти мене жадав…
………………………………………….
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
…аби ти, аби ти мене хотів…
………………………………………….
…аби ти, аби ти шукав лиш мене…
(Наталка Поклад, із книжки
«Хліби жертовні»)
Трильярди сонетів, мільярди октав,
а бити, а бити мене ти жадав.
Когорти поетів, кагати томів,
а бити, а бити мене лиш хотів.
У пресі за рік тьма імен промайне,
а бити, а бити шукав лиш мене…
Та скільки ж носити терновий вінець?!
Агій, пародисте, нехай тобі грець!
ЛІВОПИС
Болючий крок і спраглий перепон
Я відчуваю в невимовнім русі.
(Юрій Тітов, із книжки
«Під вічним горінням свічі»)
Мені явився спраглий перепон,
Та суть його лишилась невловима.
Граматика для мене не закон
І логіка для мене не закон.
Закон для мене – рим (читайте – рима).
У РОЗРІЗІ РОЗРІЗНЕНЬ
День утомлено, покірливо
полишає цей узвіз,
що сп’янів од кави й музики
і шпилів сяйливі вузлики
небесам у дар підніс.
(Наталка Поклад, із книжки
«Ритуальний танець волі»)
П’яні ми від кави й музики,
що узвіз у дар підніс.
Та такі словесні вузлики –
читачам удар під ніс.
БІЛИНА ГОЛИНИ
Лиш очі – як пройди – блудять
По вигону білих пліч,
По теплих лісах волосся,
По яблуках перс… по… по…
(Марія Матіос, із книжки
«Сад нетерпіння»)
Гріховні очиська блудять,
Хоча і я ж не свята,
По яблуках (тобто грудях),
По вигону живота…
Ти знову очима пройшовся
Від пліч по сласний пупок,
А нижче – лісок волосся,
А ззаду іще й попо.
ПСИХ І АМУРЕЯ
Жінки стають поетами з любові.
(Ганна Чубач, із книжки
«Заповіти землі»)
Від недокоханості люди йдуть в
письменники,
Щоб на папері втілювати мрії.
(Олег Здорик, із книжки
“Світла молекула”)
Не відають письменники вагання,
Коли натхнення відчиняє двері.
Від недокоханості, а чи від кохання –
І мріють, і дуріють на папері.
ДУЛЯ ДОЛІ
Кривлюсь, неначе з’їв кислицю,
І слів для лайки не знайду:
Хотів потримати за цицю,
А ти підставила кулак.
ЗАСЛУЖЕНА ДІЯЧКА
А в тієї Катерини
Хата на помості,
І щоднини в Катерини
Завивають гості.
Бо в тієї Катерини
Є не тільки хата,
А й добренна комірчина,
Бутлями напхата.
ЗЛОПОЕЗІЯ
Ще місяць тому моя мила білявка
Безкомпромісно пішла на розрив.
І я відчепивсь, як посолена п’явка…
Ну, та хоч крові із неї попив.
МОЛОДОМОР
Все давно вже летить шкереберть,
Ще зі створення Книги Буття.
Молоденькі не знають життя,
Через те вони й пишуть про смерть.
Ще далеко останній пердь
І труна, й крематорію дим.
Та от лихо: свіженьких рим
Їм бракує до слова «смерть».
НАДИХНЕННЯ
Сміттєва бабка у сміттєвих баках
Вишукує прихований резерв.
Вона вже з’їла зуби на собаках,
Бо в неї п’ять хвостатих ненажер.
Я їй дарую пляшку із-під пива
Й мерщій у кабінет верстаю путь.
Не знає вона, бідна і щаслива,
З якого сміття віршики ростуть.
НЕДОКОНАНИЙ ПОЕТ
Гоготіло полум’я, гоготіло.
Пролетіло літечко, пролетіло.
Кружеляє листячко, кружеляє.
Все погасло й вигасло. Та ще я є…
ОЙ, ГЕЙ!
Ні, ми не відстаємо від епохи!
Хоч ледь не всі пісні у нас на «ой»,
Та з «геєм» теж пісень у нас не трохи,
І на естраді гей тепер герой.
І в майбуття в нас попри все
Гей малиновий стяг несе.
м. Буча на Київщині