– закликала молодь в Парижі у травні 1968-го…
У травні минає 45 років від початку революційних подій у
Франції, які сколихнули увесь світ. В цей час в Україні зростає дисидентський
рух, стає небезпечно збиратися біля пам’ятників Тарасу Шевченку. В Росії
зростає цікавість до творчості Михайла Булгакова, у Парижі російською мовою
видається його роман «Майстер і Маргарита». Молодіжний ліворадикальний рух
зносив з п’єдесталів світочів старої буржуазної культури, а натомість
возвеличив нових героїв контр-культури Жана-Люка Годара, Анну Вяземські, Джона
Леннона, Йоко Оно, письменників, поетів, філософів, політиків. У лютому цього
року виповнилося 80 років Йоко Оно. Духовно імена класиків та ліво-радикальних
нео-класиків стоять один від одного на величезній відстані, але в історичному
контексті ці постаті знаходяться в одному генеалогічному просторі…
«Будьте реалістами – вимагайте неможливого! Не торгуйтеся з
керівниками, звільніть їх! Твоє щастя купили – викради його! Забороняти –
заборонено! Ні Бога, ні господаря! Революція неймовірна, бо вона справжня!».
Такі гасла майоріли на транспарантах у вирі демонстрантів, що заполонили вулиці
Парижа у травні 1968 року. Один із ідейних лідерів «Травневої революції»
французький режисер Жан-Люк Годар знімає ряд пропагандистських фільмів, поряд з
ним його дружина Анна Вяземскі. У США акції протесту у Франції підтримує своїми
творчими інсталяціями художниця-авангардистка Йоко-Оно та її чоловік, лідер
гурту «Бітлз», видатний англійський композитор, музикант і політичний активіст
Джон Леннон.
Йоко Оно була донькою японського банкіра Эйске Оно, який
очолював американське представництво Банку Японії у Сан-Франциско. Брат Эйске –
Сюніті Оно (1882-1956) був одружений з російською художницею Анною Бубновою
(1890-1979). У подружжя народився син Сюнтаро Оно (1919-1933), двоюрідний брат
Йоко Оно. Анна Дмитрівна з дитинства прищепила Йоко любов до живопису, навчала
її малюванню. Дід Анни Микола Вульф приходився внуком Анні Федорівні
Муравйовій. ЇЇ брат Микола Федорович був чоловіком Наталії Розумовської сестра
якої, Олександра була дружиною Петра Кириловича – сина гетьмана України Кирила
Розумовського (1728-1803). Також Микола
Вульф приходився правнуком Федору Артамоновичу Муравйову. Його батько Артамон
Захарович був внуком Матвія Муравйова (Молодшого), брата Матвія (Старшого)
чоловіка Олени Петрівни Апостол. Дідом Олени був гетьман України Данило Апостол
(1654-1734), а бабусею – Уляна Іскрицька. Дочка димерського сотника Уляна
Василівна приходилась правнучкою Еві Моржковскій – сестрі гетьмана Павла Тетері
(1621-1671), жонатого на Катерині, дочці і сестрі гетьманів Богдана і Юрія Хмельницьких.
Данило Апостол мав сина Павла, жонатого на Федорі
Енгельгардт. Федора Миколаївна мала двоюрідного брата Василя Енгельгардта –
батька Василя і діда Павла Васильовича Енгельгардтів, кріпосними яких були
батьки Т.Г.Шев¬ченка. Дружиною сина Матвія Муравйова (Молодшого) Захара була
Єлизавета Карлівна фон Посе. Її брат Мориць у першому шлюбі з Ульрикою фон
Ліпгарт мав доньку Іоанну-Вільгельміну. У другому шлюбі Ульріка була одружена з
Іваном Загряжським – правнуком гетьмана України Петра Дорошенка (1627-1698).
Дочка Івана і Ульріки Наталія (по чоловіку Гончарова) була рідною сестрою по
матері Іоанни-Вільгельміни фон Ліпгарт, саме вона «зв’язала» два гетьманські
роди – Апостолів і Дорошенків.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Двоюрідна сестра Василя Васильовича Енгельгардта Олександра
мала онуку Софію Воронцову – бабусю Івана Воронцова-Дашкова. Внук Івана – Іван
Володимирович Вяземський був чоловіком Клер Моріак і батьком французької
акторки і письменниці Анни Вяземскі. Анна вийшла заміж за французького режисера
Жана-Люка Годара.
Дід Івана Загряжського Олександр – син Петра Дорошенка від
другого шлюбу з Агафією Єропкіною, був чоловіком Прасковії Федорівни Пушкіної –
двоюрідної бабусі Петра Лермонтова – діда поета М.Ю.Лермонтова. Петро також був
внуком П.Ю.Лермонтова – троюрідного брата Марфи Баскакової, бабусі Аркадія
Салькова – діда радянського письменника А.П.Гайдара.
Петро Дорошенко у першому шлюбі з донькою переяславського
полковника Семена Половця мав дочку Любу. Вона приходилася бабусею Тетяні
Лизогуб, внуком якої був письменник М.В.Гоголь. Тетяна також була двоюрідною
сестрою Івана Толстого, внук якого, Ілля, був дідом письменника Льва
Толстого.
Таким чином, видатні культурні діячі західної культури Анна
Вяземскі, Жан-Люк Годар, Йоко Оно-Леннон і Джон Леннон своїми побічними родоводами
«пов’язані» з видатними російськими діячами культури М.Ю.Лермонтовим,
М.В.Гоголем, Л.М.Толстим, радянським воїном-пись¬менником А.П.Гайдаром, а також
з гетьманами України Кирилом Розумовським, Петром Дорошенком, Данилом
Апостолом, Павлом Тетерею, Богданом і Юрієм Хмельницькими.
Кріпосні сім’ї Енгельгардтів Іван і Кіндрат Шевченки мали
синів Григорія Івановича і Григорія Кіндратовича. Сином першого був – Тарас
Шевченко. Сином другого – Варфоломій Шевченко (1821-1892), троюрідний брат
поета. Саме він викупив землю на
Чернечій горі в Каневі для перепоховання Тараса і згодом був опікуном могили
Кобзаря. Єфросинії – дочці Варфоломія, Тарас Григорович приходився хрещеним
батьком. Дочка Єфросинії і Михайла Велігорського – Олександра (1881-1906) вийшла заміж за
видатного російського письменника Леоніда Андрєєва. Їхні сини: Данило
(1906-1956), видатний російський пись¬менник-косміст і Вадим (1903-1971). Вадим
Леонідович, переїхавши у 1924 році до Парижу, заснував там літературне
об’єднання «Кочевье». З 1949 року він проживав з сім’єю в Нью-Йорку, де
працював при ООН коректором російськомовної документації. Вадим Андрійович
вивіз за кордон текст роману А.Солженіцина «В Круге первом», при його сприянні
роман був виданий.
В Парижі у Вадима Андрєєва народились діти: в 1930 році
Ольга, в 1937 році Олександр. Ольга Вадимівна видала у США антологію радянської
поезії. Чоловік Ольги Генрі Карлайль був перекладачем, письменником, активістом
в боротьбі з цензурою. Генрі в 1974 році був обраний президентом американського
ПЕН-клубу. Їхній син Майкл очолює одне з найбільш провідних видавничих агенцій
у світі «Carlisle & Company».
Олександра і Леонід Андрєєви згодом стали одними з
прототипів головних героїв роману киянина Михайла Булгакова «Майстер і
Маргарита», який скористався сюжетом Андріївської п’єси «Жизнь человека»,
написаної у 1907 році. Цей драматичний твір Л.Андрєєва виражений у формі
діалогів про життя людини «декого в сірому (Він)» та його дружини. У 1968 році,
в рік «Паризького травня», сюжетом для культової пісні англійського співака і
композитора Міка Джаггера «Симпатія до диявола» послугував саме сюжет
булгаківського роману (в одній із редакцій роман називався «Сатана»). Ця пісня
у виконанні М.Джаггера була представлена в музичному фільмі «Рок-н-рольний цирк
Ролінг-Стоунз», де також були задіяні Йоко Оно і Джон Леннон, які того року
побралися. Через рік за мотивами пісні
«Ролінг Стоунз» Жан-Люк Годар створив кінострічку «Симпатія до диявола» за
участю британської рок-групи (авторів пісні) та Анни Вяземскі. Анна зіграла
роль «символічної Європи», яка відповідає на запитання режисера від імені
молодих лівих радикалів «паризького травня» 1968-го. Таким чином, цей феномен
контр-культури в музиці та кінематографі, створений нащадками Енгельгардтів і
Муравйових-Апостолів, бере початок з класичного твору нащадків Шевченків.
«Дехто в сірому» від Л.Андрєєва через Воланда і Майстра М.Булгакова, «Диявола»
М.Джаггера проходить свою контр-культурну подорож до кінематографічних образів
Годара і Вяземскі.
м. Канів