Поема
І
Хлопʼят зруйновані вокзали,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Як тільки-но війна пройшла,
Немов на фронт випроводжали
В Донбас і з нашого села.
Ще неоперені, безвусі
Із Ворскли, Удаю, Сули
Хлопʼята-рекрути у скрусі
До шахт затоплених ішли.
Отак від маминої плахти,
Від груші сивої в дворі
Пішов мій старший брат на шахти:
З дитинства – прямо в шахтарі.
Не кожному знайшлося сили
Перебороть розпуки жах:
Бувало, декого ловили
В яругах і в очеретах…
В той день сполохана матуся
Поклала в торбу сухарі.
А брат: – Не плачте, я вернуся…
Живуть же якось шахтарі…
Мене голубив захист братній
На кожній стежечці крутій,
І я питався безпорадний,
– Чи ти верне́шся, брате мій?
ІІ
Ні сірника, ні хліба-солі…
Студену хату замело…
Ми так намучились доволі,
Що далі й муки не було!
Та вірив я: зими свавілля
Припинить завивання зле,
Як брат мій привезе вугілля
Чи хоч посилкою пришле.
Із того неблизького світу,
Йдучи занесеним селом,
Він дасть по грудці антрациту –
Й хати́ наповняться теплом.
Запахне в хаті сонце взимку…
І я в опорках без халяв
Його, неначе невидимку,
Щодня з дороги виглядав.
Верба упала б нещаслива –
Чекав її в печі вогонь.
Ми ждали вугільного дива,
Рятунку ждали ми свого.
Блукала пустка небовиду…
Ми їли кропиву й рогіз.
А брат у торбі антрациту
Додому так і не привіз…
ІІІ
Брат знемагав. Йому в забої
Тоді було не до села…
Та стан вербички молодої
Сокира якось обійшла.
Спливали зими за снігами,
Я забував про антрацит.
Теплом під босими ногами
Трави торкався оксамит.
Пригнав я на обід корови –
На мене глянув із вікна
Оксентій! Брат! Блідий, безкровий,
В шинелі з чорного сукна.
Як уві сні раптово виник…
Гіпс на плечі… Пустий рукав…
Неначе був у чімось винний –
Він долу очі опускав.
Розповідав, що забарився…
Ледь не підвів його карбід,
Що у забої натрудився
І тому трішечки поблід.
Що у бригаді їх – пʼятірко,
Що в їх житті було – всього…
Та дуже боляче і гірко
Він друга згадував свого.
ІV
Лилася пісня похоронна –
Суворі та сумні слова,
Як в «молодого-о коного-о-она
Була розбита голова»…
Скрапала з вій сльози росина.
Я уявляв крізь ті жалі,
Як сива мати свого сина
Чекає й досі з-під землі…
Невдовзі братові матуся
Ладнала торбу сухарів.
Втішав нас брат: – Я повернуся…
Хоч не пускають з шахтарів!
Ми думали: накосить сіна,
З дровами вирятує нас…
А він туди, де ждала зміна
Подався знову на Донбас.
Віддав у пачках «пʼятдесятки»,
А їх нам стачило на мить,
Щоб заплатити за податки
Та ще – за позику сплатить.
Зоставив брат шахтарське мило,
Свою шинель чомусь не взяв…
Та про забій, де привалило
Його із другом, не сказав…
V
Мені дісталася обнова.
Її дісталося тепло –
Така нарядна і святкова
Яких ні в кого не було.
Таких не бачили в крамниці…
Пройшли зі мною у путі
Гладенькі плисові петлиці
Й гарячі ґудзі золоті.
Шинель, що кольору вугілля,
Вогонь таїла у сукні́,
Була для буднів і весілля,
Мої студентські гріла дні.
Пізнав я зустрічі й розлуки,
Зло переміг, зігрівсь добром,
Я в ній пройшов усі науки,
Як під броньованим щитом.
І знов до рідної криниці
Я в ній крізь далечі летів.
О, оксамитові петлиці
І сині канти рукавів!
На вітрі сніжної хурделі
Мене скрізь доля берегла
Теплом шахтарської шинелі,
Добром суворого тепла.
VI
Брат – у глибокім кайнозої,
Це не якесь тобі цабе, –
Він у вугільному забої
Прохід в Нікітовку довбе.
У нього неймовірний на́пір,
Куди тим спритникам-кротам! –
Мав прорубатися в концтабір
І відшукати батька там.
Мій брат у шахті вірить в диво,
Його плекаючи тайком.
Для сина це усе можливо,
Хто із відбійним молотком.
Лишень пробий перегороду –
Не позбувайся заповзять!
Бо в’язня – «ворога народу»
Ніхто не може врятувать.
Підземних щедрих вод капелі
З підступним осадом порід –
Покій останньої оселі,
Звідкіль не вибратися вбрід.
В житейській крутії пекельній
Мені здається повсякчас,
Що брата в шахті підземельній
Ще те́пло згадує Донбас.
Хай стелять віхоли постелі,
Я повторить готов сповна:
Теплом… Та чи лишень шинелі?
Добром… Та чи лишень сукна?
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.