Анекдоти, легенди
та легендарні анекдоти про митців, а ще пародії на них
КОЛИ В УКРАЇНІ
було створено відділ полоністики (на філфаці КДУ), то хутко туди прибули на
практику польські студенти, й наші полоністи робили їм екскурсії по Києву. Бо
їм тоді обіцяли відповідну поїздку до Польщі, а тоді це було як на Марс
злітати.
І що?
Поїхали, лише не
вони, а комсомольське начальство, прикинувшись полоністами… Там їх одразу
розкусили.
Й на фінальній
зустрічі вирішено було влаштувати самодіяльність, лише біда – наші «полоністи»
ніц польського співати не знають. І от місцеві розписали їм російськими
літерами слова польської пісні, ті зазубрили. А коли публічно виступили з нею,
вибухнув скандал – бо ті не тямили, що співали – а це була «Гей, жєльони
соколи» – бандерівська похідна.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Делегація
скандально обгидилася, тихенько повернулася й не зізнаються на факультеті про
свою мандрівку.
Але не так просто
було затаїтися – з ЦК Польщі надійшов обурений запит: що це за полоністи у вас
такі, що в нас бандерівщину пропагують? Це ж міжнародна ідео¬логічна диверсія!
Отак
комсюки-верховоди в націоналісти затесалися.
МИКОЛА ЛУКАШ:
– Книжка «Як
гартувалася сталь» – це прихована пропаганда алкоголізму для молоді.
– Чому?
– Од чого
походить прізвище Корчагін? Здавалося б, воно надто епічне. А бере початок од
«корчаги», пияцького кухлю. До речі, звідси походить також слово «корчма».
(До речі:
нещодавні наукові дослідження довели, що сам автор Островський ніколи не
працював робітником на станції Шепетівка, а був там офіціантом в буфеті, який
належав його рідному батькові. От тобі й пролетарій, от тобі й Корчагін!).
ЩО ПИЛИ КОЛИСЬ по
хрещатицьких дворах і підворітнях початкуючі геніальні поети? ті, хто ще не
спокушав неповнолітніх:
Бемц (біоміцин, біцилін), Партійне, Партюша
(портвейн), Дрислінг, ну, це рислінг у довгих пляшках-фаустпатронах,
ПоДлоягідне (за руб тридцять два, а хто аристократи, то брали по руб тридцять
чотири, випускався цей народний трунок “Укр¬вугілляпромом“), згодом з’явився
колінвал, або андропівка (горілка), труянда закарпаття, Вермуть, Вермудь,
Шампунь (шампусік, шампаньйола, ця пляшка виготовлялася в Україні, а везлася
сюди з Москви, або по блатному пайку купувалася й береглася в холодильнику цілу
епоху в очікуванні Нового року), калєндула-настоянка, у всіх, хто зловживав
цією дешевкою, потім паралізувало ноги. Але!
Ну, а все інше
називалося просто шмурдяком, шмурдилом. Або чемергесом.
Але і його
катастрофічно не вистачало.
Як кияни гнали
самогон, щоб сусіди не внюхали?
Брага згори рясно
заливалася шаром кефіру, й він адсорбував геть усі прикметні пахощі, от як.
Отаке ноу-хау, і не вхавав ніхто з активістів.