УКРАЇНА
Люблю тебе спрагло, моя Україно,
Моя — тополина,
Моя — солов’їна.
Люблю материнно,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Дитинно.
З тобою в негоду,
З тобою в погоду…
Я тільки краплина
твого джерела.
Дала мені слово,
дала мені вроду,
Любов неосяжну дала.
МОЯ ЗЕМЛЯ
НЕРУКОТВОРНА
Моя земля нерукотворна,
Вона в мені і я у ній.
Вона і райдужна, і чорна
В своїй короні вогняній.
Вона погаснути не може,
Не гасне сміх і крик сови
Благослови мене, о Боже…
На труд святий благослови…
Садити сад, орати ниву
З людьми вітатися завжди,
І відчувати мить щасливу
В саду край тихої води.
Коли хлібами пахне днина,
Коли дзвенить дівочий сміх,
І щоб Вкраїна — Батьківщина.
була як мати для усіх.
Щоб ми здолали чорне горе,
Щоб перейшли нужденні дні.
Цвіте садок, хлюпоче море —
І наче радісно мені.
МІЙ РІДНИЙ КИЇВ
Із Києвом в опівніч говорю,
А він мені засвічує зорю,
А він з ордою виступа на прю,
Із Києвом в опівніч говорю.
І він мені ввижається, як
воїн,
І я йому вклоняюся до ніг,
І стільки битв і скільки лютих воєн
Мій Київ витримати зміг.
ЛІТА МОЇ
Схилились верби над рікою, —
Ні, не мої вони літа…
Он вітер тихою рукою
Життя сторінки розгорта…
На них лежать мої дороги,
Нестримні вічні ручаї,
В тривозі нової епохи
Мої стежки, літа мої…
Вони — ходили по землиці,
Вони — в бої мене вели,
Вони — були, як
бистрі птиці,
Світання миру почали.
Вони ступали по планеті,
На пустирях садили сад,
У польовому лазареті
На ноги зводили солдат.
Вони не зігнуться ніколи,
І до останньої пори
Шуміти будуть в чистім полі,
Молі літа, мої вітри…
м. Київ