За інформацією «Буквоїда», видавництво «Клуб Сімейного
Дозвілля» задоволене результатами продажу історичного роману Андрія Кокотюхи
«Червоний».
Від моменту виходу друком – 1 вересня 2012 року – переважна
більшість копій розійшлася, і значна частина – у звичайних книгарнях, без
фірмових магазинів і допомоги каталогів Клубу. Стартовий тираж «Червоного»
становив 7 тисяч примірників. Як стало відомо «Буквоїду», видавництво вирішило
додрукувати додатковий тираж, враховуючи активний читацький попит. При тому, що
за цей час уже було зроблено 2 додаткових наклади.
Після цього в історії співпраці «Клубу Сімейного Дозвілля» з
україномовними українськими авторами вдруге створився прецедент, коли тираж
книги українського автора обганяє тираж нової книги «короля жахів» Стівена
Кінга в Україні.
Перший раз такий факт зафіксовано 2008 року – тоді тираж
дебютного роману Люко Дашвар «Село не люди» за перші шість місяців продажу
обігнав світовий бестселер Стівена Кінга «Зона покриття».
Станом на 2013 рік перший історичний роман Андрій Кокотюхи
«Червоний» обганяє новий роман Стівена Кінга, виданий в Україні – «Вітер у
замкову шпарину». Це підтвердила в розмові з «Буквоїдом» головний редактор
видавництва «КСД» Світлана Скляр.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«Червоний» – 37-ма книга Андрія Кокотюхи і його перший
історичний роман. Рукопис відзначений 2012 року на конкурсі «Коронація слова» в
спецномінації «Кращий історико-патріотичний твір». Жанровий дебют одразу
помітили – книга потрапила до короткого списку «Книги року Бі-бі-сі».
Презентації вже відбулися в Києві, Харкові та Львові. За словами самого
Кокотюхи, книга мала й досі має широкий та, на щастя, неоднозначний резонанс.
Вже шостий місяць роман тримається в п`ятірці лідерів продажу мережі книгарень
«Є». Як уточнив сам автор, роман не лише хвалять, а й критикують. Проте –
переважно аноніми на маргінальних Інтернет-майданчиках. «Критика навіть буває
по ділу. Хоча ті, хто присилає та публікує списки зауважень, забуває, що
прочитав художню книгу. Чого не підписуються, кого бояться – не ясно», –
дивується автор.
Він також відзначив, що отримує багато приватних повідомлень
на електронну пошту та Facebook, де читачі переважно дякують, в тому числі – за
повну відсутність характерного для таких творів пафосу, та просять продовження.
Але в той самий час хочуть уточнити, де можна прочитати реальні історичні
архівні матеріали про командира летючого загону УПА Данила Червоного, головного
героя роману.
– Мені це лестить.
Значить, книга максимально наближена до реальності, – пояснює Андрій Кокотюха.
– Проте також насторожує. Чому українці обережно ставляться саме до художньої
літератури? Так, ані українського збройного опору комуністичному режиму, ані
сталінських таборів та кримінальників, котрих бандерівці ставили на місце, а
також табірних бунтів я не вигадав. Але натомість всі мої герої – вигадані,
образи – збірні, ситуації – змодельовані. Фахові історики згодні: подібні
ситуації, випадки й герої мали місце в реальному житті.
Наголосивши на тому, що «Червоний», це, в його розумінні, історичний
героїко-пригодницький роман, Кокотюха зазначив: прецеденти, коли україномовна
книга українського автора має в Україні гарні продажі, вже створені Люко Дашвар
та Василем Шклярем, пізніше – Ліною Костенко й Володимиром Лисом. Читацький же
успіх «Червоного» лише продовжує розвінчувати стійкий міф про те, що актуальна
українська література не продається й не купується читачами.
При цьому нагадав: твори Стівена Кінга останніми роками
виходять в Україні в українських перекладах зусиллями «КСД» набагато раніше,
ніж у Росії. І тиражі «російського» Кінга зазначені навіть меншими, ніж
українські версії.