Алексей Филановский. Провинциал. – Х.: Фабула, 2020. – 432 с.
…Насправді прозвисько «провінціал», як дізнаємося з цього роману, на початку свого виникнення не мало образливих конотацій, оскільки означало всього лише уродженця Провансу. Навпаки, саме мешканці цього краю мали неабиякий гонор, вважаючи решту земляків нижчими за свій власний статус, хоч мова у цій історії нібито про героя, який мав би проявляти смиренність як чернець. І справді, такий собі Дефан, який за життя виріс з монастирського послушника до папського скарбника і кардинала, здавалося, мав би бути скромніший, якби не його справжня велич, мудрість, господарча кмітливість, винахідливість та розважливість, які були так необхідні в описувані часи. І нехай навіть він, як справжній провансалець, «был уверен, что любой из его земляков куда надежнее бургундца, гасконца и уж подавно легкомысленного шампанца», а «баски, каталаны, лангобарды и жители окрестностей Медиолана даже в расчет не принимались» – честь і славу йому принесли не проста риторика і голослівні заяви.
По-перше, нашого героя виховало саме життя, яке він прожив заради слави свого рідного краю, чого у нього усім нам варто повчитися, адже стратегії й тактики життя він міг навчити, не виходячи з власного монастиря, куди до нього приходили цілі екскурсії з ревізіями включно. «Когда средоточия богатства и культуры превращаются в очаги напряженности и страха, куда безопаснее оставаться провинциалом — тем, кто волею случая оказался на обочине грозных событий. Именно там обретают покой не только бренные тела, но и бессмертные души… – нагадує автор роману, і тут-таки додає: – Но вместе с тем уроженцы Прованса в то время были едва ли не самыми амбициозными и честолюбивыми людьми на свете. Они всерьез полагали, что могут научить кого угодно чему угодно, а во всех благородных искусствах, науках и ремеслах им нет равных.
Разом із тим автор нагадує, що без славного батька не було би гідного сина. І батько в героя оповіді так само був нівроку. «Дефан отчетливо помнил, как, завершив рассказ, Сид наполнил медный сосуд ключевой водой, погрузил его в горячую золу в очаге, а когда вода почти вскипела, высыпал туда мелкий черный порошок. Их дом наполнился необычным ароматом — так, должно быть, пахли дальние страны». Тож винайдений Дефаном рецепт славнозвісного лікеру «Шартрез», який приніс світову славу його краю – це наслідки батькової школи і загалом життєвої позиції. «Что-то подсказывает мне, – казав батько своєму сина, – что тебе суждено прославить Арк, Авиньон и весь Прованс. А когда это случится, ты должен помнить, что живешь не ради титулов и славы, а ради свободы и счастья — для себя и других».
Так само вправно тлумачив наш герой Святе письмо, знаючи цікаві варіанти біблійської історії, які викладав своїм учням. «— Выходит, они не блуждали, а просто жили в пустыне? — питають у романі. – Ты прав. Моисей делал то, что велел ему Бог. В землю обетованную должен был вступить свободный народ, и его предводитель терпеливо ждал, когда уйдет из жизни последний из тех, кто был рабом».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Отже, це було за часів, коли земляки головного героя, який народився у 1284 році, в його Провансі благоденствували, адже відсутність природних лих вважалося істинним благом. Хоч насправді для жителів невеликих містечок за тієї епохи головною загрозою завжди залишалися не зливи та посухи, а раптові набіги розбійницьких орд – чи то зобних єретиків-катарів, а чи того, хто йшов відвойовувати Гроб Господній. Від тих та інших не було порятунку, удачею вважалося позбутися майна, зберігши життя.
Загалом перед нами захоплююча чтиво про сиву, як то кажуть, європейську давнину, яке цілком на часі, коли є можливість поміркувати не тільки над щоденною вигодою, але й про сенс життя. Герой цього роману – саме з таких, оскільки зумів поєднати біблійну мудрість з фінансовою стабільністю і навіть успіхом не тільки для себе, але й для рідного краю. Отже, це історія про становлення уродженця Провансу, славного Дефана, унікального персонажа історії не тільки Франції XIV століття, адже деякі речі, вигадані ним, мають світову славу. І це не тільки винайдений Дефаном рецепт лікеру «Шартрез», але й більш глобальні досягнення. Філософ і богослов, реформатор і вчений, він створив і систему безготівкового розрахунку, фактично «монетизував» віру, і розвинув і вдосконалив книжкову торгівлю, заклавши її основи. І головне, залишався самим собою в тодішньому світі лицемірства і хабарництва, міжусобиць і воєн.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.