Навіть, боюсь, од кліматичних змін
Скорбний образок. Дитячий майданчик, молодий тато одною рукою гойдає на гойдалці дівчинку ррв 3+ (якраз того віку, коли вже є про що й погомоніти), а в другій тримає телефона, одним пальцем гортаючи стрічку.
Тиша, сонце, полудень.
Порипує гойдалка: рип-рип…
Мовчки гойдається дитина.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Мовчки переглядає стрічку тато.
Apocalypse Now.
………………………………….
(А ви дивуєтесь, чого вони за серіали голосують: це свого роду напівсон розуму, постійно приглушений до пасивно-рецептивного стан свідомости, як при нарко- чи алкозалежності: втеча від потреби приймати дорослі рішення, від живих стосунків і глибоких почуттів, від пов’язаної з ними відповідальности – від реальности загалом, звідки й роздратування кожною спробою до неї “навернути”: одчепіться, чого пристали?.. Дитину ж – вигуляв, хліба – купив, на вибори – сходив, шо вам не так?..)
––––––––––––––
Ось це і є головний виклик людству на найближчі 10-15 років.
Грізніший од Ковіду. І навіть, боюсь, од кліматичних змін.