М. Сидоржевському
Шановний Михайле Олексійовичу!
У Вашій газеті в двох номерах є матеріал щодо Миколи
Вінграновського в коментарях Валерія Шевчука. Матеріал цікавий, глибокий,
торкається (між іншим) багатьох нюансів літературного процесу впродовж
останнього півстоліття. Не випадково в нашій спільній передачі (на радіоканалі
«Культура» -– Ред.) я зіслався на цю публікацію.
Проте турбую Вас з іншої причини, сподіваючись, що з Вашою
допомогою зніму нічим не підтверджені звинувачення на мою адресу з боку
В.Шевчука. Вже не вперше, торкаючись важливої мовної проблеми, він звинувачує
мене в «зраді народу», посилаючись на «закон Мороза».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Мені здавалося, що вчений-аналітик, дослідник і т.д. свої
аргументи мав би підкріплювати фактами. Я справді років дванадцять тому
виношував ідею закону «Про порядок застосування мов в Україні». Ця ідея
проектом закону так і не стала, але змістом своїм передбачала зняття штучної
напруги довкола статусу мов. Не випадково в першій статті цього задуму
передбачалось, що державною мовою в Україні є українська мова. Все інше
спиралось на Конституцію України та європейську Хартію про мови нацменшин,
ратифіковану в Україні.
Прикро, що маститий вчений послуговується недостовірною
інформацією, тим паче, що стосовно статусу мови позиція моя і партії, котру
очолюю, висловлена в Програмі 1992 року, і в цій частині вона ніколи не була
предметом дискусії.
Хочу також нагадати, що конституційна стаття, на потребу
захисту якої посилаються патріоти і «патріоти», з’явилася в Основному законі за
моїм наполяганням. Для цього ст. 10 довелося ставити на голосування 27 (!)
разів.
Ясно, що такі деталі вченим знати не обов’язково. Але ж і
огульно звинувачувати їм не слід.
Для інформації.
З ПОВАГОЮ О.МОРОЗ.
21.03.12.