ТЕПЕР
Вода з криниці – найчистіша.
Зірки там плавають крилаті.
…Не вірю я у тебе більше.
Нема уже чого латати.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Де місяць місить хвилі горді,
…Там скелі в душу зазирають.
…Спіткнулись на однім акорді,
Якого вже не пам’ятаю.
Як стукав дощ, бриніло в скронях…
І калатало серце дуже.
Немов у тебе на долонях –
Я гріюся, така байдужа.
…Ти про земне. Я ж про високе.
Не повертаймо биту карту.
Із зачіски зірвався локон.
Його вже правити не варто.
НІБИ
Нумо, душу відкрий,
Нумо, волю впусти!
Ти наснився чужий
На чужому мості.
Відчайдушний і злий.
Впертий, любий, прямий.
Ніби щось ти сказав…
Сон – пройшов. Ти – не зник.
…А на ранок упав,
Раптом впав перший сніг…
НОВОРІЧНА
Іскристий сніг літав
Над хмарою забав.
Та мріялось про тихе, сокровенне.
Розмова допізна,
Де п’ятий тост за нас.
А світлофор вмикав довкруж зелене.
КРИХТИ
поема
Забуто кав’ярню.
Забуто фіаско.
Якщо це не марно,
Яка ж це поразка?
***
Забуто обійми,
(Тенети старезні).
Серпанки над Кримом,
Кохання та скрегіт…
Та як ти мило
Пройшов крізь сито!
Мов з диму мило,
Дощами змито!
Яка б то гілка
Не мала роду!?
Втопитись мілко –
Під тин-колоду!..
2
…Не мала б серця,
Шкірою чула б –
Як ти озвешся
Крізь роки ґлумом!
Звуком оркестру,
Криком сваволі,
Кохала ж – чесно!
Дражнила долю…
Будні – ледачі.
Мовчала доля.
Все йде на краще?
І все, доволі!
3
Я неслухняна,
Втомила втому.
Гойдала рану,
Сиділа вдома.
Люблю я мужніх,
Зриваю мальви!
Кохаю – дуже!
Всі інші зайві!
Про все забуто…
(Дзвінки без впину).
В слухавку чутно:
Що вітер в спину!
Не божевільна:
Лише – сьогодні!
Хоч на колінах,
Повзи з безодні!
Я недаремно
Вплітала в коси
Бузкову темінь,
І ранки босі!
Тобі на згадку
В любощах тихих
Там сполені грядки,
Ще марять лихом.
Біжу на світло!
Земля парує.
Це вже обридло:
Мене не чуєш!
Мабуть, ти скраю
В ковші кривому.
Якщо кохаєш,
Замри на ньому!
Кохаєш – лихо!
Об’їдеш гори.
Де щастя – крихти,
Сльоза – докором.
ЦВІТ ВИШНІ
Буває: в житті все не так.
Але ми не віримо в горе.
Якщо все життя, як вітряк, –
То краще – вже жити у горах!
Або на даху… Стрімголов
Закохуюсь кожного квітня,
Щоб серце моє вже могло
Прийняти весь біль Ваших злиднів…
…Чи довго мовчати ще нам?
Дивіться, як вишні розквітли!
Хотіла сказать: «Дивина?..»
Почути хотіла – скоріше…
Я хочу кохати без меж,
Нестямно, жорстоко, відважно!
Мов ластівка, шпилів і веж
Торкатися! В небі – не страшно.
Я буду такою, для Вас,
Щоб – присмак вишневий у роті!
Ваш погляд летить в небеса,
Туди, де Ви знову в польоті…
Рентген, де – не дихай, і стій…
Квіт вишні – як постріл нагана!
Бо хочеться крикнути: «Мій!»
Але – я кричати не стану…
Цей квіт – мов туман! Це ніщо…
Це гостре мовчання – у груди…
Скажіть, на рибальский ґачок
Щоквітня клюють навіть люди?
Збрехати не зможете, ні!
Весна – це як допит. Як мука!
У небо летіти б мені –
Це мрія дитяча. Лиш руку
Подайте – і виживу я
В розбурханім сивім тумані.
Де зникла надія моя –
Завчасно загоєна рана?
Любов, Ви сказали, біда?
Ні, це просто смерть щомиттєва.
Це замість мартіні – вода.
Це жінка – із вірністю лева.
Коли Ви літали, ось там,
Чи бачили Ви океани?
Любов – це прихований шрам
Від необережної рани.
А рани – в букет – і на стіл!
Пожежею – їх – на килим!
Любов – це останнє «Вір!»,
Коли всі моря – зміліли.
Я дихати – не змогла,
Втомилася! Надто різні…
Любов – це коли вела
Гостей – я на Вашу тризну…
Пілоте, коли крізь сніг –
Летіли в негоді темній,
Ви згадували мій сміх?
Хотілося Вам на землю?
Скажіть, як крізь це пройти?
Квіт вишні – едемська хмара?
Хоч раз би мені туди…
Я б іншою, може, стала…
Хотілося впасти там,
Коліна зігнути? Звикла:
Любов – це пекельний храм,
Це пастка, це вовчі ікла!
Кохання – це зала й дим,
Де немічні – між рядами.
Пілот, він лише один
У світі, що ліг між нами.
Набридло чекати образ!
З польоту – одразу на землю…
Любов – це не знати про час,
Навіяний вироком чемним!
І гріх в небесах – не гріх,
Бо Небо – Володар вищий.
Та Ви там, згадавши всіх,
Забули розквітлу вишню…
ЗАГРАВА
(триптих)
1
Так, як чайки, так, як роси,
Як вагони – під укоси!
Слів, які воланням вбиті,
Світ із вічності став миттю –
Світ у ранах, що від зради….
Вечір цей – кінець цитати?
А в очницях – тінь порожня.
Ми вже кинули безбожно
Сіль на рану – втрату слави…
Ось і все. Кінець заграви…
2
Гратися вигадав хтось із загравою.
Ким намальована? Фарбами? Кавою?
Янгольське вогнище кимось продумане,
Криком вмира, сміттєвозами й урнами,
Мовби кохання, іржею прикрашене,
Шматом металу це вогнище зважене…
3
Щастя відлунням, до неба підвішеним,
Знову сміялась заграва над грішними!
Над несумлінними, над соромливими,
Падала зливами,
Карами Божими…
Вогнище – доля. Але не для кожного.
БОКС
Іду на ринг – немов на ешафот.
Там вистраждані – й сором, і удача.
Я у бою – борець своїх чеснот,
Із долею вальсую, тільки – нащо?
Бо краще – смерть, аніж душевний біль!
Я лиш боєць – чекаю свого часу.
Суддя підпише бланк, що виграв бій
Не ти й не я, а гроші та прикраси!
Я злився, брав удар, і страшно бив!
І власні нерви я втрачав нещадно.
Лиши на рингу свій нестерпний гнів,.
Залиш думки та сповіді – нащадкам.
Наш бій – в газетах перша полоса.
Але втомився я від фарсу інших.
Париж не спить. І збій на полюсах.
Цей дикий бій в історію запишуть!
Удар смілів. Як на кориді бик,
Металась злість, і вмить не стало правил:
Ми тут – на смерть, а всі гравці – убік,
Сміються, наче ми спектакль зіграли!
Мій друже, ти поставив все, що є,
Задля грошей, та ми – не пси, а люди!
Суддя мовчить. Глядач кричить: «Іще!»
Така вже доля – переможцем бути…
Приспів:
Народу все одно, як звуть тебе, – борись!
Заради хліба і видовищ вбогих
Волає натовп: «Бий! І помирай – на біс!»
На рингу тільки смерть – це перемога…
СІМЕЙНА МОЗАЇКА
1
Наш місяць медовий –
Пуд солі та ґрати.
І ми щодобово –
Вбивали всі клятви.
Ми нас розділили
У сварці найпершій.
Заміжжя – як вирок?
Бо воля – бентежить…
Так треба, як інші:
Прання та обіди…
Бо краще – заміжня…
Як келих надбитий.
З дитинства – законом:
Інакше: а хто ж ти?
Заміжня – як дзвоном! –
«Заміжжя» – це мода?
Кому – шлюбні ночі,
Кому для порядку,
Це жереб жіночий:
Заміжжя – і крапка!
Забава корисна?
Без йоду гіркого?
Безславно – й безслізно
Не вийти б за когось!
І подруг розділиш –
Знайдеш їм по парі…
Заміжні – в довірі.
Самотні – в опалі.
Сімейні вершини
Занадто високі…
Сварись – як дружина!
Забудь – чорнооких!
За сіль на тарілці,
За погляди довгі…
Була б молодиця –
Розмов не було би.
Немов етикетка
Цей шлюб, мов корсетом…
Без пари шкарпетка?
Заміжня – і все тут.
2
Порізи – в півнеба! –
Як пара гаряча.
Пробачити треба?..
Пробачила… Наче…
На скромні прохання
Під зливу – чистіші!
Сімейне кохання –
Болото колише.
Збрехала ворожка.
Шлюб завжди – дірявий.
Тримай, жінко, ложку,
Бо ти ж не роззява?
Тримайся, ми їдем!
Візник хай керує!
Ступай же по сліду,
Хоч шлях – не чарує.
На визрілі сливи
Знайдеться охочий!
Була б некрасива,
Не бачила б в очі.
Ні щастя, ні сонця,
Сиділа б і ткала
Десь біля віконця,
Та не шкодувала.
Оскільки ти гарна,
Примушу, бо – сила,
Щоб хтось незугарний
Не став тобі милим.
Дивись, жінко, прямо,
Дивись же, будь вірна,
Одні на двох сани,
Одна у нас ціна!
Але у самотній,
Безслізній хатинці –
Світанок – самотній,
Та дні – поодинці.
– Ти сам все охоче
Зламав – навіжено!
Як нарізно ночі,
То й душі – окремо.
***
Ніхто не відміняв любов.
У цьому винні тільки люди,
Що у дощах та пересудах –
Ніхто не відміняв любов…
У вікна б’є нестерпний град.
У чорній пилюзі розлуки
Хай прочитають інших руки:
Ніхто не відміняв любов…
А раптом ми упадемó?
Безмовний крик – і обважніють наші віки…
Я знаю, я твоя – навіки:
Ніхто не відміняв любов!
***
Навесні, як тополя шумить, напишу
Тобі лист – потім сни застелю й відісплюсь.
Засумую, відчувши осяяний шум:
Бо це ти відповів – бреше все! Я навчусь
Ліхтарі розуміти, як світло зорі.
Вони кажуть – ти знову кохаєш мене…
Знову плачеш і хочеш пройти сто доріг,
Щоб лише обійняти дощем, що мине…
В запропоновану добірку поезій входять і вірші ранньої лірики поетеси початку 90-х. рр. у перекладах з російської молодої талановитої перекладачки Єлизавети Радванської.
“Українська літературна газета”, ч. 8 (274), 24.04.2020
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/