Телестудія. За столом в очікуванні ефіру сидить повновидий неголений нардеп. Очі в нього посоловілі, погляд невиразний, втуплений в ніщо. Перед ним блокнотик і ручка. Він поправляє краватку, ворушить щелепами і чекає на сигнал. Схожий на кажана, невеличкий чоловічок в окулярах метушиться неподалік.
Ґєна: Міша, давай патрєніруйся сначала. Шо ти будєш гаваріть?
Міша: Дарагіє женщіни… хачу вас паздравіть с празнікам…
Ґєна: Стоп! Міша, празнік уже прашол.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Міша: Ладна. Дарагіє женщіни, в етат знає… знамена… тєльний дєнь…
Ґєна: Міша, знамєнатєльний дєнь тоже прашол.
Міша: Да? А шота я і нє замєтіл… Так я нє понял, шо я тада должен гаваріть?
Ґєна: Ета ти мєня спрашиваєш? Ти сам мєня папрасіл прієхать на студію і памочь тєбє видать спіч.
Міша: Да. Так і била. Шота пріпамінаю. А спіч гдє?
Ґєна: У тєбя, навєрна.
Міша: Пачєму у мєня?
Ґєна: Ну ета ти же рєшил с какова-та хєра вдруг паздравіть женщін.
Міша: Па-да-жді… нє с какова-та, а есть повад…
Ґєна: Какой, Міша?
Міша: Да шо ти прістал?.. Какой! Какой! Єсть! Зуб даю. А какой сьодня дєнь?
Ґєна: Двадцать пятое апрєля.
Міша: Шо? (сполохано смикається). Уже апрєль? Ні фіга сєбє… Как бистра врємя лєтіт! О, Вова прішол!
Невеличкий рухливий чоловічок з таким самим посоловілим поглядом, як у Міші, ввалився у супроводі численної охорони на студію.
Вова: Шо ви тут замутілі?
Ґєна: Міша рєшил паздравіть женщін. Я єму арганізавал, но он нікак нє саабразіт, с чєм іх паздравлять.
Вова: Да шо тут думать. С вєсной.
Міша: Ета, кагда садіть будєм, Вова?
Ґєна: Садіть, Міша, будєм послє таво, кагда пасєєм.
Міша: А-а, правільна. А то я тоже думаю… ніфіга ішо нє пасєялі, а уже садют… Как правільна: садют ілі садють?
Ґєна: Садють ета па украінскі.
Міша: Вова, а ти чьо? Тоже на ефір?
Вова: Да я, блін, с етіх ефірав нє слєтаю…
Міша: А зря, Вова. Ефір, канєшна, зальотний… і атхадняк так нічєво, но кокс лучше: полная арахамія!
Вова: Міша, ти же панімаєш… кокс он же в валасах астайоцца. Вдруг народєц аналізав апять потрєбуєт… А ефір – надул шарік і улє… улє… тучіваєцца. Но я тєпєрь на другом ефірє.
Міша: А єсть і другой? Дай дихнуть.
Вова: Я прішол на тот же ефір, шо і ти.
Міша: І шо? Будєш дєнєг в еМВеФ прасіть?
Вова: А шо дєлать?
Міша: У тєбя, Вова, скучнає ліцо. Нікто тєбє дєнєг нє даст. Дефолт, Вова, нам свєтіт.
Вова: Страшнавата… В дефолтє мнє єщьо нє пріхаділась жить.
Міша: Нє бойся, Вова, ета нє больна. Вот кагда я в парламентє в дверь нє папал – ета била больна.
Ґєна: Да, нє забудь, Міша, пагаваріть а язикавом законє. Каторий ущємляєт.
Міша: Да-да-да… Імєнна ущємля… мля… ета… (Скручує долар в рурку і втягує зі столу білий порошок, кривиться).
Вова: Ущємляєт… Тут би для наглянасті прадєманстріравать, в какіх імєнна мєстах ущємляєт…
Ґєна: Прадєманстріравать? Ну, нє знаєм… как-та в прямом ефірє паказивать ущємльонниє мєста… нє прінята…
Голос: Ну, шо, мальчікі? Готові?
Вова: Всєгда гатов. Вот только Міша шота балуєцца… Міша! Ти спіч прігатовіл?
Міша: Ну, да. Я ж нє прішол сюда на раялє іграть.
Вова: Е, ти на шо намєкаєш??
Міша: На шо… на шо… На Шаінскава.
Вова: К-а-к?… в травє сідєл кузнєчік… савсєм как агурєчік?..
Ґєна: …прєдставтє сєбє, прєдставтє сєбє…
Міша: …зєльонєнькій он бил…
Ґєна: … і с мухамі дружил!