Після
того, як восени 2011 р. письменниця й літературознавець Оксана Забужко очолила
журі кінофестивалю «Молодість», вона послідовно й упевнено опановує царину
кінокритики. Щойно на сайті
видання «Радіо Свобода» з’явився черговий есей письменниці, присвячений
українському кіно, а саме – популярному фільму Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь».
Оксана Забужко
переконана, що всі ті «любителі артхаузу», які ганять фільм як непрофесійний і
погано зроблений, а також «бойкотники», які закликають не ходити в кінотеатри
на сеанси «ТогоХтоПройшовКрізьВогонь», — не розуміють свого народу, тих-таки
українців. «Те, що український глядач, без різниці реґіону-мови-віку-культури,
прийняв і зідентифікував його як «своє», – факт уже очевидний, — вважає
письменниця. — (…) За таким успіхом завжди стоїть якась насущна вітальна
потреба цілої спільноти».
Забужко
стверджує, що українські кінокритики – як професійні, так і «любителі» — поки
що не зуміли «прочитати» цей фільм Іллєнка, від початку хибно сприйнявши жанр
як бойовик, тоді як, вважає О. Забужко, «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» — «класична
“казка для дорослих”». Відповідно, і герої, і події у фільмі – всуціль казкові
й підкоряються законам казки, а не логіці реального життя.
На думку Оксани
Забужко, успіх кінострічки можна пояснити тим, що архетип героя («Еней»), що
його уособлює Іван Додока, виявився близьким для 35 тис. українських глядачів,
які встигли подивитися фільм у кінотеатрах по всій Україні.
Вкрай негативне
сприйняття фільму Михайла Іллєнка професійними критиками нагадує ситуацію з
українською книгою 1990-х рр., — вважає Забужко. «Це й є масове кіно – таке,
яке знімають у себе всі без винятку незалежні країни (а багатші – ще й експортують
іншим!): «Біблія для бідних» інформаційної доби, — наголошує письменниця. —
Кіно, призначене не для роздряпування національних виразок – а для їх загоєння.
«Український Голівуд», якщо такий, дастьбі, коли-небудь складеться, отримав
свою першу ластівку. Особисто я активно вболіватиму за її політ. Як і за кожну
(дасть Біг!) наступну. І так – доки такими «ластівками» не вкриється українська
кіноафіша бодай із тією ряснотою, з якою зали в столичній книгарні «Є»
заставлено сьогодні українськими книжками. Півтора десятка років тому, нагадаю,
їх заледве набиралося на одну полицю, і кожна нововидана вимушено відповідала
«за всю літературу» зразу. Нині, слава Богу, є їх на всяк смак, і серед них
щороку, хай і не завше помітно для загалу, з’являється кілька першорядних – на
смак щонайвибагливіше-гурманський. Півтора десятиліття знадобилося
національному книжковому ринку, щоб пройти цей шлях. Кіноринку знадобиться
довше – він затратніший: куди більше залежний від економічного стану в країні,
ба, навіть від біжучих політичних констеляцій… Його легше «завалити» – особливо
на перших кроках. Тож саме впору українцям повчитися психологічної асертивности
в Івана Додоки. І сказати слідом за ним – “нехай, б…, спробують!”».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Нагадаємо, що
«ТогоХтоПройшовКрізьВогонь» — український художній фільм режисера Михайла
Іллєнка. Вийшов на екрани 19 січня 2012 року, за місяць зібравши понад 1 млн
грн.; з того часу його встигло подивитися 35 тис. українців. У фільмі йдеться
про долю хлопця з Полтавщини, Івана Додоки, який стає радянським військовим
льотчиком, Героєм Радянського Союзу. Але доля складається так, що йому
доводиться пройти німецький полон, радянські табори, і зрештою волею долі
потрапити до Канади, де він стає вождем тамтешнього індіанського племені.
Стрічку знімали з перервами впродовж 5 років.
Повний текст
есею Оксани Забужко про фільм Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» читайте на сайті «Радіо
Свобода».