Негрич Микола Йосипович нар. 14 травня 1945 у с. Нижній Березів Яблунівського р-ну Станіславської обл., нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл. Закінчив Київське танково-технічне військове училище (1966) та автомобільний ф-т Ленінградської військової академії тилу і транспорту заочно (1978). Служив у Радянській армії та ЗСУ. Полковник у відставці.
Поет, прозаїк. Автор поетич. зб. «Буковий ліс» (2004), «Помаранчевий дощ» (2005), «Пізня осінь» (2007), «Мамина криниця» (2015); зб. новел «Розповіді колишніх» (2008), «Сонце сходить з-за Няджина» (2013), художньо-документальної повісті «Убоге щастя» (2016); книги етнографічного спрямування «Скарби гуцульського говору» (2008; 2015), зб. поетичного гумору «Миколині фіґлі» (2010), «До Європи в постолах», зб. гумористичної прози «Шедеври невигаданого гумору» (обидві – 2017), зб. прози «На заводіщастя» (2019). Упорядник сороміцьких гуцульських коломийок «Заспіваймо пустої!» (2010), зб. «Співанки, посіяні горами» (2012).
Лауреат премії ім. П. Чубинського (2014).
Чл. НСПУ з 2015.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал