Іще у школі, за книжками
Таємний заклик нам гучав,
І човен кріпкими дошками
Завзято кожен обшивав.
Його ми довго лаштували —
Була важка, далека путь,
Потайні ж скелі не давали
Спокійним сном хоч раз заснуть.
А заклик дужий щохвилини
Ясніш у серці все лунав,
І чарівні, як сон, країни,
В огненних мріях малював.
Нарешті ми — у бурях, в морі!
Буруни скачуть, мов чорти,
Неясні стали в небі зорі…
Чи досягнемо ж до мети?..
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал