«Я шаховий етюд»

Нобелівська премія з
літератури дісталася Тумасу Транстремеру.

Можна скільки
завгодно довго сперечатися про те, чому далеко не найбільша шведська література
дала світові стількох нобелівських лавреатів, але до Тумаса Транстремера все це
не буде мати відношення. Нобелівський комітет 2011 року навряд чи міг присудити
премію кому-небудь іншому, тому що насправді Транстремер повинен був отримати
її ще кілька років тому.

Якщо говорити про
європейську поезію 2011 року, то ім’я Транстремера фігурувало б у скількох
завгодно коротких «шорт-листах». Інша справа, що «лонг-листи» європейських
поетів були б не такі вже і довгі: «висока поезія» нині не в моді, навіть
найвідоміші поети випускають свої збірки тиражами, які не перевищують декількох
тисяч екземплярів. Любителі віршів зазвичай говорять (залежно від своєї
соціальної позиції), що поезія зараз стає або маргінальним мистецтвом, або
елітним. І те, й інше, напевно, правда, але головним чином поезія стає
мистецтвом забутим.

У цьому сенсі
Нобелівська премія з літератури 2011 року – це вдалий спосіб нагадати про те,
що ліричні вірші є навіть у світі коміксів, мультика про «Симпсонів» і серіалі
«Доктор Хаус». Виключно за вірші Нобелівську премію не давали з середини 1990-х
років.

ШЛЯХ

Тумас Транстремер народився в 1931 року, а його поетичний
дебют відбувся 1954-го, коли вийшла збірка «17 віршів». Після нього
Транстремера назвали головною надією шведської поезії, а в 1960-х – 1970-х
стало зрозуміло, що він – головний поет країни. Та і всієї Скандинавії теж.

Біографію Транстремера не можна назвати «фатальною»: у
1950-і роки він вчився в Стокгольмському університеті, в 1960-х – працював у
в’язниці для неповнолітніх, потім – психологом. Паралельно писав вірші, хоча
завжди небагато (його збірки виходили в Швеції раз на три-чотири роки), і грав
на фортепіано. Пізніше, вже в 1980-х, став вхожий до еліти світової літератури,
зокрема, познайомився з Йосипом Бродським, який згодом присвятив йому вірша
«Тумас Транстремер за роялем», що вільно передає чи то відчуття Бродського від
віршів шведського поета, чи то від Швеції загалом.

1990 року Транстремер пережив інсульт, у нього була
паралізована вся права частина тіла. На творчість поета це вплинуло не дуже:
Транстремер навчився писати лівою рукою і нею ж – грати на фортепіано
спеціальні композиції. Вірші шведа стали ще коротшими, ніж раніше (він,
зокрема, почав активно писати хокку), в них все частіше почала з’являтися тема
смерті.

За останні десятиліття Транстремер отримав всі мислимі літературні
премії Скандинавії і більшості європейських премій, зокрема премії імені
Бельмана, імені Петрарки, Північної ради з літератури. І ось тепер –
Нобелівську.

ТВОРЧІСТЬ

Нобелівська премія була присуджена Тумасу Транстремеру з
формулюванням «завдяки його насиченим прозорим образам ми змогли побачити
реальність по-новому». Формулювання здається точним: у поезії Транстремера,
дійсно, найголовніше – це ті самі «прозорі образи».

При першому прочитанні може здатися, що в поезії
Транстремера немає нічого особливого: короткі неримовані вірші-зарисовки про
те, що оточує поета: то про вже згадувану в’язницю для неповнолітніх, то про
власний будинок, то про природу, потім знову про природу, потім ще. Після
«фотографування» реальності Тумас Транстремер йде далі: коли читач звикає до
картинки, в поезії раптом починає виявлятися містика – то раптом з’являться
тролі, то замаячить річка Стікс на горизонті. То раптом – як у вірші «Романські
арки» – до ліричного героя в натовпі туристів церкві звернеться ангел, і він в сльозах
вийде на площу – «разом з Містером і Місіс Джонс, Паном Танакою і Синьйорою
Саббатіні». Чи не через любові до містики найбільш шанованим російським
письменником для Транстремера був Гоголь?

Іноді метафізичні міркування обходяться і зовсім без описів
природи. «Смерть схилилася наді мною // я шаховий етюд // вона знає рішення».
Транстремер небагатослівний, його образи досить скупі (причому не тільки в
хокку), в них виділені одна-дві важливих риси. Їх навіть можна порівняти з грою
на фортепіано однією рукою: ніяких зайвих звуків.

Транстремер – поет старої формації, він нікуди не поспішає,
не женеться за часом, не намагається бути сучасним. Нові слова він шукає, перш
за все, в собі самому, і тому всі описи природи, міст, якихось окремих ситуацій
– це не просто описи, це погляд Транстремера.

ТРАНСТРЕМЕР В РОСІЇ

Не можна сказати, що Транстремера в Росії зовсім уже не
знають. Знають, а перша підбірка його віршів з’явилася в збірці «Сучасна
шведська поезія» ще 1979 року. Активніше перекладати Транстремера почали в
1990-х – позначилася і світова слава поета, і вже згадуваний вірш Бродського.

На рубежі століть Транстремер навіть приїжджав до Москви,
грав однією рукою на роялі, слухав російські переклади своїх віршів. Окрема
більш-менш велика книжка Транстремера вийшла в серії Bilingua видавництва
«ОГИ»: у ній представлені вірші зі всіх поетичних збірок Транстремера як в
оригіналі, так і російською мовою.

Втім, говорити про яку-небудь славу або визнання в Росії теж
не доводиться. Незважаючи на простоту, виявляється, перекладати Транстремера
дуже складно: у нього немає прохідних слів, а шведська, з його багатокореневими
іменниками, не завжди добре перекладається на російську буквально. Крім того,
для читача, вихованого на класичній літературі, досі буває дико, що вірші не
мають рими, а деколи навіть і чітко вираженого ритму. Можна припустити, що
навіть Нобелівська премія ситуацію змінить мало… Тому що поезія зараз стала мистецтвом
«маргінальним». Ну, або «елітним».

www.lenta.ru