Одна нога в стременах.
Сніги. Вітри. Зима…
Розрубані рамена,
І голови нема.
А кінь стоїть і дремле:
Куди ж його іти? —
До болю вгрузли в землю
Залізні копити.
Поглянув скоса оком:
Хоч би уже сідав! —
І знову дрібним кроком
У далеч почвалав…
Іде, іде снігами
На південь, північ, схід, —
А вслід червоні плями,
А вслід червоний лід.
Іде, іде і стане,
До місяця ірже:
Невже ж таки не встане?
Невже?
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Одна нога в стременах.
Сніги. Вітри. Зима…
Розрубані рамена,
І голови нема.
Ще вчора був веселий:
Чи думав, що кінець?
Сьогодні ж… Леле!
Мрець.
ЖИТТЯ Й РЕВОЛЮЦІЯ. 1926, ч. 12, с. 5.
Джерело: