Полонив мене Великий Бог,
Полонив мене Великий Добрий.
І розцвів я на скінченні всіх дорог,
Перейшовши нерухомий обрій.
І нема для мене перепон,
Не вартують зору чорні віхи.
Та не радісний мій радісний полон
І не тишать мене вічні втіхи!..
І прийшов до мене Дух Тривог,
І сказав: іди назад за обрій, —
Обдурив тебе Великий Бог,
Обдурив тебе Великий Добрий.
І послухав я і знову на землі,
Оточили мене людські межі
І затьмарились на білому крилі
Коліри небесної одежі.
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал