Два вірші, які довший час вважалися втраченими, проте їх зберіг Юрко Саєнко
І
Забутий присмак валідолу
і краплі крові вправно летять
— уже сніжинками —
додолу
д о д о м у
палаючі ясла — хлів золотий
зелена — гірка
рана —
ріка
д о д о м у
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
смерть — без початку — і без кінця
непрочитані — і вино
від якого відмовився ще за життя
так само у липні
д о д о м у
гріхи — багато — багатство
самотність — братство
айстри — коні
мовчання-і-листування
д о д о м у
і панна — забута ущент —
для якої писалися вірші
співалися: “авонаавона” —
зривалися — сніжні — бездомні
д о д о м у
ще перестук електрички:
порожній тамбур театр —
і табір — і ворожіння —
за сиґарету — забуте і збуте
віщування одруження без одужання:
примхи: невиспаність: усвідомлення
без розуміння
збайдужіння
забування
я х о ч у д о д о м у
ІІ
Зелені вогнища горять удосвіта улітку
над ними небеса сіріють і мовчать
спокута стародавніх снів приводить нас сюди —
до білосніжного каміння
хоча далеко до наступної зорі
але вона в тобі проміння має
як та сосна — коріння у землі
Сестра Сосна
Сестра Зоря
Сестра Марія
своїм терпінням підіймаєш
благеньке тіло зроблене з піску
із голосу і тіні
і тіло вчиться святості а ти
шукаєш ночами прозору плащаницю
яку давно колись приготували звірі
з обличчями людей і звичками людей
Джерело: