Котляревський Іван. Ода Сафо

Счастлив, кто близ тебя и о тебе вздыхает!
Кто сладостью твоих пленяется речей;
Кого приветствуешь улыбкою своей!
Бессмертных тот богов в блаженстве превышает.

Увижу лишь тебя, жар в теле ощущаю,
Палящий льется огнь по жилам всем моим;
Душа смущается, предавшись чувствам сим,
Язык немеет мой и слова дар теряю.

Темнеет свет в глазах; слух ничему не внемлет;
Пот хладный на челе; бледнею — чуть дышу,
В смятении страшусь — в беспамятстве дрожу,
И представляется, что смерть меня объемлет.

Полтава.
Апреля 8 дня 1817 года

* Сафо (Сапфо, кінець VII — початок VI ст. до н. е.) — давньогрецька поетеса. Її творчість — яскравий зразок мелічної лірики; вірші Сапфо, переважно любовного змісту, мали велику популярність у греків, а пізніше і римлян. Переважна більшість їх втрачена, до нас дійшло близько 170 фрагментів.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Джерело: ukrlib.com.ua