На нараду до столиці,
Пораненьку-рано,
Молоденька, милолиця
Прибула Оксана.
Дві коси над головою
Золотавим німбом.
Смаглі руки ланкової
Пахнуть степом,
хлібом.
На кофтині орден видко —
За врожаї зерна…
Йде вона, полтавська квітка,
Впевнено і твердо.
По Хрещатику ступає,
Як в своїй господі,
Гордо голову тримає,—
Королівна — й годі!
…Із ходи людину знати,—
Кажуть хлібороби.—
Сунуть млявою ходою,
Тягнуть ногу за ногою
Ледарі й нероби.
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Хто ж працює із душею,
Пристрасно і ревно,—
Ходить рідною землею
Гордо,
твердо,
певно!
Джерело: