Конфуція так мочконути
Щоб крапельки поту у того затвердли
на зборознілім чолі
І це без сервільного шлейфу
Простіший простішої простоти
Але ж сам із непростих
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Юнак бо Конфуцій
І що з нього стане
Поза стінами монаршого дому
Хто вільний від знання той не
буде хворіти
Хто косить під ідіота той реально
пожне
Тож звідки вони у підгірних
закинутих селах
Оці косоокі діти
Те он від верби
Те від сливи
І їхня місія – лиш заміщення
порожнеч
Бо перед проститись потрібно спроститись
Непрості лишаються тут
Їх бо світ не прийме
До древніх могил всіх непростих припне
Їм пам’ять і є найважливіша
ситість
Не на дива вже та пам’ять а лиш
на слова
Та на листя осикових клечань
Дао народжує хай там одне
одне вже народжує
два
два ж бо народжують три
а три — усі речі
ДАО
Здатись Дао і бути поведеним Дао
Так би шлях твій тебе перейшов
усього
Дао що пройшло тебе а не тобою
Не твоє Дао
Молоко і какао
Де Дао там й Де
і де Де там і Дао
Твій шлях тебе водить не там де
лиш твердь
ДАО, котре може бути
означене словом, не є постійним дао.
Імя, котре может бути назване,
не є постійним іменем .
Безімене є начало неба і землі, а що оначене іменем — мати всіх речей.
Тому той, хто вільний від пристрастей, видить дивовижную таїну [Дао],
а хто палить ся пристрастю , видить
його лиш в прикінечній формі.
Обоє вони одного й того ж походження,
Лише з різними назвами. Разом вони називаються
щонайглибшими.
Перехід від одного щонайглибшого до іншого — брама до
всього дивовижного
Лао-Цзи намастив три вози
Щоб роз’їхатись вчасно
Щоб не чекати на чорні часи
Як чи користь чи порость
лози
Чи парость її виноградної
Так як влада п’янить так ніщо не
п’янить
Ритуальної радості чи то парадної
Й виноградної цеї лози
І всі ці Лао-Цзи
Що нам заважають жить
…Коли Конфуцій перебував у Сіу,
він відвідав Лао-Цзи, щоб почути того відносно обрядів.
— Зверни-но увагу на те , —
повів Лао-Цзи Конфуцію, — що люди, котрі
вчили народ, сконали, і кости їхні вже давно перетліли, лише слова їхні донині
існують. Коли любомудрові сприяють
обставини, він буде возитися на колісницях; коли ж ні — він буде носити на голові ваготу,
руками схопивши країв
її.
— Я начуваний, що
досвідчений торжнин ховає свій
крам, немовби нічого не має. Подібно
ж, мудрець, коли має високу
моральність, то назовні її не
проявить. Ти позбудься
погорди, разом з нею позбудься і
пристрастей; залиш-бо любов
до прекрасного, разом зі схильністю разом до чуттєвости,
тому що вони задаремні для тебе.
— Ось що я повім тобі, і більше
нічого тобі не повім!
Віддалившись від нашого
любомудра, Конфуцій повів своїм
учням:
— Я знаю, що пташина вміє
літати, рибина вміє пливти
у воді і худобина всіляка вміє бігати. Також знаю, що на
тих, що біжать, можна
ставити петлі, на тих що пливуть — сіті , а на тих що летять — сильця. Та
стосовно дракона, то мені не
відомо нічого. Він проноситься попід небесами
і піднімається на небеса .
—
Сьогодні я бачив Лао-Цзи. Чи бува не дракон він?..
Отже користь чи порость лози
Козлів зацапити й цапів закозлити
Доки ще не мовчать усі ці
Лао-Цзи
котрі заважають нам жити
рими незримі і дороги незримі
та погублених доль манівці
несходимі
щоб повести за собою людей
йди за ними
бо якими б щасливими були ми
коли б не борги дідів
і все що лишається
серед усіх цих лисичих слідів
пам’ятати Конфуція молодим
таким собі ситом
для ловів монарших помилок
Це усе паралельні світи
Коли Лао-Цзи сам не зна
На хріна він престолові
Й імператор не знає
Навіщо йому Лао-Цзи
Сій за ними і сійся й родися
Такий шлях чоловіка
Дао велике
небо велике
земля велика
і врешті решт імператор великий
відтак
світу дані чотири величі
одна із котрих імператор
особливо тоді коли він звичайний негідник
от такий от канон і шляху й благодаті
бо одним діяти
а іншим по тому тлумачити дії
тож немає іншого вибору
як самому лишатись побожним
аби виправдовувати нечестивих
Бідний Конфуцій
Адже навіть навчаючи
ясновельможного ідіота
Ти приречений бути довічним його
Запереченням заперечення
Замороченням заморочення
І запамороченням запаморочень
До величі Дао
До величі неба
Прирівняти ницість правителя
Це ж який треба мати затруєний
мозок
Інакше сакральність системи буде піддана сумніву
І сила слів спричиниться проти
самих лише слів
ДЕ
Кохання без „Де” перетвориться в
хіть
Сміливість в агресію
Наша Людина при згадці про „Де”
Запитає відразу ж „хто?”
І сама собі відповість „дехто!”
Енергія Де розриває тверде де
Демос і кратос і підлий Танатос
Буде харч
Буде день
Де не де буде день ну а решта все
прісно
Якщо сили не буде то якась інша
якість
Вже дехто
заспівує:
– Буде Де буде й пісня!
Дао народжує одне
одне народжує
два
два народжують три
а три — усі речі
лише очі-сливи переповнені днем
лише дивні слова
як всюдисущі вітри
заперечення заперечень
Там де Дао без Де
На високім віку
Наче сало без хліба
І без часнику
Незбагненне Де – що сповнює форму
речей
Воно похідне із Дао
Шлях його загадковий і незбагненний
Той хто в справах керується Дао
Що очищає свій дух
Вступає у спільність із силою Де
Там де Дао без Де
Партія вже не веде
Хоч і все ще „везде”
Тобто всюди потворить людей
І сумнів не сумнів
І слово порожнє не завжди матюк
Вгризається в мозок
Як гострий остюк
Без Де не везе жоден з возів
Без Дао не оре плуг
Чим більше зброї тим більше
неврозів
Чим більше законів
Тим більше злодюг
На кишково-шлунковому тракті
імперії
Мало духу
А значить не стане й матерії
Архіваріус все зробить правильно
згідно історії а не істерії
Але плід буде дивним
Бо Дао без Де
Обєктивного Дао
Для забитих людей
Мать таки буде мало
Бо це Дао без Де
Де котре ти не упокорив
Дао твоє знепліднить
Слідом безслідним
„Нині у ньому я бачив Дракона –
повів Конфуцій. – Дракон той згорнувся клубком, і утворилося тіло, виправився і
утворився узір, полинув на хмарі, на ефірі, живився від сил спекоти й холоднечі. Я вуста розкрив і не зміг їх зімкнути. О, як то мені
сподобитися Лао-Цзи!
Сподобитися Лао-Цзи
Чи сподобитися місцеві біля
престолу
Бо близькість престолу дициплінує
слова
Як і віддаль робить слова порожнинними
У рурах тих слів мо’ й літається
птахам
Але людям там місця нема
Отже бути посполитим
Приректи себе бути не почутим
Бути при престолі
Не лише не безбідність
А й страх бути почутим не тими
Хто мав би почути
Обрати мовчання
Тобто павзу
Для вкладання великих змістів
У звичні слова
Бо всякий мудрець на службі системі
Що камінь щербатий на березі моря
Зашліфовується язиками води
Так руками оскопленого системою
архіваріуса
Усі владні негідники закарбовуються в історії
В неїстівному архівариві
Тільки чесним святим там не
трапиться місця
Неправильні вуста швидко стомлюються від правильних слів
Правильні слова випалюють
неправильні вуста
Хто не зневажає народу
Той не буде зневаженим народом
Бути гострими розумом тупої держави
Комусь цей врок видасться щастям
Як парость виноградної лози
Як неситого ситий
Усі ці Лао-Цзи
Котрі нам заважають жити.
м. Київ