І
Печерський ринок. Уже майже порожній. Повертаюся од яток з повного сумкою. Назустріч бабуля ледь дибає. Замерзло нещасне, втомилося. Очі сльозяться, носом підшморгує. На плечі — отакенна в’язка цибулі.
— Голубчику, беріть ось цибульку! Руки-ноги не держать! Оддам задарма.
— Давненько торгуєте?
— Та з самого ранку… Купуйте, не пожалієте. Цибулька як перемита… Руки-ноги не держать…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Стислося серце, купив. Хоч наперед знав, що жінка лаятиметься. Три отакенні вінки вдома висять.
— То, може, й часничок заберете? — ледь не ридає стара.— Руки-ноги не держать…
Підійшла якраз якась жіночка. Уже вдвох із старою вмовили часник той купити.
— Дай же вам, Боже, здоровлячка! Вік за вас Бога молитиму!
II
Згадав, що масла ще треба купити.
Купив, повертаюся: бабуля знайома. Нещасне, згорблене, і отакенний разок цибулі через плече.
— Мужчина, купіть цибулю!.. Руки-ноги не держать…
— Ну, бабцю, ви ж і артистка! Вам тільки в драмтеатр та на сцену!
Впізнала, очі молодо зблиснули:
— А вас не обманиш — не продаси!
Джерело: