Супокій навкруг панує,
Нерухомо степ лежить;
Тирсу гнучкую й густую
Вітерець не ворушить.
Рівний поверх, як на морі…
Страшно-мертвий супокій…
Тільки сонце на просторі
Ллє палючий промінь свій,
Що було живе — сховалось,
Не почуєш голосів,
Наче скрізь в степу,—здавалось,-
Янгол смерті пролетів…
1885
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал