Олег Трійченко, учень 6-го класу, чорнявий, хвацький хлопчина, що курив уже не тільки “Труд”, а навіть “Катюшу”, а іноді й “Казбека”, зустрівся з приятелем своїм, учнем 6-го класу, тільки з другої школи, Ігорем П’ятьорським.
Ігор П’ятьорський запитав Олега Трійченка:
— Ну, як діла з іспитами? Ось-ось уже!
— На большой! — відповів Олег.
— Готовий?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
— Як з пушки! Ти знаєш — уже два тижні я ворожу, чи попадеться мені з геометрії перший білет, кручу палець круг пальця і щоразу пальцем у палець попадаю. І вже встиг піддивитися, як білети лежатимуть! Де перші номери, а де останні… Перший номер — і “п’ять”. А в тебе як? — запитав Олег у Ігоря.
— Працюю. Хоч у мене з геометрії “п’ять”, проте все повторюю, щоб як слід бути готовим.
— Пхе! Повторюю… А я так мало не щодня в Пуща-Водиці. Ох і красота!
— Та я знаю, що красота, та хай уже після іспитів.
— Чудно! Іспити в нас “на ять” будуть.
Аж ось і іспит з геометрії.
Олег Трійченко ще раз покрутив пальцем круг пальця, розвів широко руками, хоробро ті руки звів знову — палець об палець тільки — стук.
— Lсть! Складу! — аж підскочив Олег. Упевнено підійшов він до столу, хоробро взяв білет, глянув — і зблід… Щось у його всередині похололо і посунулось аж туди-туди, а там тільки: тень-тень-тень — затенькало.
— Двадцять три!
“Що ж воно там таке?” — затрусився Олег. Глянув у білет: паралелепіпед.
“Що воно таке?” — думає з жахом Олег.
— Ну, Трійченко, який у тебе білет? — запитує Олена Василівна, вчителька геометрії.
А тут круг стола члени комісії, і всі вони на Олега дивляться, чекають.
— Двадцять третій, Олено Василівно.
— Що там у двадцять третім?
— Ралелопопопід.
— Як-як? Що ти сказав?
— Паралелеопі-пі…
— Ну-ну?..
— ПІ… пі… пі…
Уже й члени комісії почали усміхатися, а Олена Василівна вся почервоніла, а Олег стоїть та все:
— Пі… пі… пі…
Розгнівалася Олена Василівна, похитала головою:
— Не “пікай” ти краще, мов те курча! Іди собі, не страмись сам і не страми мене. Восени складатимеш, а літо попрацюй як слід.
Повернувся од столу Олег, глянув на товаришів, а вони губи кусають, щоб уголос не розреготатися.
Проходить на своє місце, а вже хтось збоку:
— Пі-пі-пі.
З того часу Олег так і звався в школі: Паралелепіпед.
А Ігор П’ятьорський склав іспит на “п’ять”.
Після іспитів Олег геометрію вчив, а Ігор у Пущі-Водиці в ставку купався та рибу вудив.
1955
Джерело: