Російський телеканал «Дождь»
зняв з ефіру вірш Дмітрія Бикова з проекту «Людина і громадянин» про стосунки в
тандемі президента Дмітрія Медвєдєва і прем’єр-міністра Владіміра Путіна, у
тому числі про їхню полеміку по Лівії. Причина
– сюжет може «образити не політика, а людину», пояснила це
рішення гендиректор «Дождя» Наталя Сіндєєва у своїй сторінці на Facebook.
Про це повідомляє
Gazeta.ru.
«Незважаючи на те, що вірш написаний, як завжди, дуже
талановито, на наш погляд, у ньому є фрази, які здатні образити не політика, а
людину. А нам цього дуже не хочеться. І це постійна позиція нашого телеканалу.
Ми пам’ятаємо про свою обіцянку бути відкритими і чесними», – пише
Сіндєєва.
У вірші «Тандем в Росії більше, ніж тандем» Биков згадує
недавню полеміку між Медвєдєвим и Путіним, які розійшлися в оцінках західної
операції проти режиму Муамара Каддафі в Лівії.
Звертаючись до президента, Биков, очевидно, від імені
Путіна, написав: «Запомни, Дима, ты из младших, Зачем тебе со мною ссора?
Иль ты наслушался
ИНСОРа и ряд
других?», які, вірогідно, на думку керівництва телеканалу «Дождь», можуть
образити «не політика, а людину».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Нагадаємо, минулого тижня Путін
назвав операцію в Лівії хрестовим походом, а через декілька годин Медвєдєв
заявив, що такі висловлювання неприпустимі.
Проект «Поет і громадянин» виходить на телеканалі «Дождь»
і в журналі «Коммерсантъ-Власть», вірші на нагальні теми в стилі російських
поетів пише Дмітрій Биков, а читає їх актор Міхаіл Єфремов.
Нижче читайте «Тандем в России больше, чем
тандем»
Со мною вот что происходит:
Ко мне мой старый друг не ходит,
И даже открывает рот,
И говорит наоборот!
А я катал его на лыжах,
Учил не отдавать Курил…
Он слов тогда не то что лишних –
Он вообще не говорил!
Он под ногами не мешался,
Любил смиренное житье, –
Как тени свойственно у Шварца,
Всегда он место знал свое.
Я главный пост доверил тени
В веселом нашем шапито,
Меж нами внятных разночтений
Не находил почти никто –
Допустим, я, руля державой
Небрежной левою рукой,
Часы ношу всегда на правой,
А он не помню на какой.
Но, в общем, мы ходили цугом,
Я был вполне доволен другом –
Пока в один прекрасный день
Он не решил, что он не тень.
Еще зимой, не ради спору,
Имея «Юкос» на уме,
Я внятно высказал, что вору
Сидеть положено в тюрьме –
А он с хихиканьем подспудным
Сказал, что я давлю на суд, мол,
И зарезвились в суете
Разнообразные не те.
Потом с усмешкою рисковой
Сказал я, пальцем погрозя,
Что, мол, на Ливию крестовый
Поход устраивать нельзя –
И услыхал от друга Димы:
«Твои слова недопустимы!»
Меня публично он уел.
Ты что же, Дима?! Ты неправ!
Зачем тебе со мною ссора?
Иль ты наслушался ИНСОРа?
Иль ты забыл, освоив власть,
Кому на плечи руки класть?
Ты мне невежливо ответил,
И в общем, судя по губе,
Ты неосознанно наметил
Второе царствие себе!
Иль соблазнил тебя Гонтмахер
Своей словесною пургой?
Тебе его послать бы в рифму,
Но ты не Быков, ты другой.
Тебя прельстили эти цацки,
Тебя опутывает лесть –
Но это так не по-пацански!
Ты помни, Дима, кто ты есть!
Какой резон в таких демаршах?
Запомни, Дима, – ты из младших,
Ваш долг – доверие к отцам!
Димон! Ты что как не пацан?!
А дальше вот что происходит:
Ко мне в волнении приходят
Силовики, сырьевики
И остальные земляки,
Визжат Сванидзе и Альбацы,
А я в ответ: спокойно, братцы.
Поверить в то, что это вождь,
Не согласится даже «Дождь».
Кому-кому, а нам известно,
Хоть пять корон себе надень:
Коль наша тень меняет место,
То мы отбрасываем тень.
И пусть порой он смотрит злобно
И даже пыжится, как царь, –
Тень ляжет так, как мне удобно,
И мы подружимся, как встарь.