Мені
не до тями, чому пан Євген Баран вважає випадом проти «Люсі» Малкович мою
рецензію на її збірку. Якби шановний полеміст дочитав ту рецензію до кінця, то
побачив би, що, на мою думку, Людмила Малкович – здібна поетеса, а закиди мої
стосувалися саме неохайностей і недоглядів у роботі над книжкою та плутаними
висловлюваннями критика. Мені справді завжди здавалося і здається, що в автора
може бути поєднання і етики з естетикою, і фізики з лірикою, але критична
оцінка робиться з позицій літературної естетики.
Незрозуміло
також, чому пан Євген Баран вважає, буцім я «грудьми ліг на захист Костянтина
Родика». У мене з Костянтином Родиком насправді є деякі розбіжності в
трактуванні окремих явищ літератури, але я поважаю і думку свого опонента, і
думаю, що Родик справді багато робив і робить для сучасної української літератури,
хоча з деякими методами його й варто посперечатись. І сперечатись саме на тому
рівні, на котрий і ви, пане Баран, натякаєте.
І
дарма ви, пане Баран, опускаєте руки і не хочете коментувати стан справ з
обласними часописами, бо Ви як людина енергійна й досвідчена могли б доброю
радою посприяти. От я, приміром, гадаю, що доки державі на літературу
наплювати, упертюхи з грубих часописів могли б перейти на електронні формати,
як це нині відбувається в більшості розвинутих держав світу. Бо є нові й
порівняно дешеві й досконалі пристрої для читання, є можливості передачі
текстів та роботи з ними. А що ще письменству треба? А ви як гадаєте?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал