30
листопада, на 81-му році життя, помер Віктор Лупейко (м.Тетерів на Київщині) —
письменник, лавреат
премій імені Григорія Косинки і «Благовіст», кавалер ордена рівноапостольних
Кирила і Мефодія, заслужений вчитель
України.
За словами голови Київської обласної організації НСПУ А.Гая, Віктор Лупейко
помер раптово, буквально на ходу, поспішаючи на чергову зустріч з читачами.
Народився Віктор Юхимович Лупейко
7 лютого 1929 року в селі Рубцева Краснолиманського району Донецької області в
селянській сім’ї. Батько – Юхим Іларіонович згодом вивчився на сільського вчителя,
мати – Антоніна Григорівна була переважно господаркою, ви ховувала кількох
дітей. У 1937-1941 роках навчався у початковій школі. У воєнні роки не відвідував
школу – працював у колгоспі на різних роботах. У 1949 році закінчив Червонооскільську середню школу
/Ізюмський район, Харківщина/. У 1949 – 1953 роках перебував на військовій службі
в Радянській Армії /артилерійська частина, м.Станіслав/. У наступні роки
навчався в Станіславському педінституті, історико-філологічний факультет якого
закінчив у 1958 році. Потім працював у
школах Прикарпаття та Буковини, а також
перебував на журналістській роботі. З 1964 року проживав у селищі Тетерів
Бородянського району Київської області. До виходу на пенсію вчителював у
Тетерівській середній школі, викладав рідну мову та літературу. 1977 року
Віктор Юхимович був нагороджений значком „Відмінник народної освіти УРСР”, у
1981 році удостоєний звання „Заслужений вчитель УРСР”. За багаторічну сумлінну
працю відзначений багатьма грамотами та подяками, нагороджений Президентською
медаллю „За працю і звитягу” /2005 р./, кількома ювілейними медалями як учасник
Великої Вітчизняної війни, а також Почесною відзнакою Національної Спілки
письменників України /2004 р./
Упродовж кількох десятиліть
Віктор Лупейко виступав у періодиці на
педагогічні, літературознавчі та політологічні теми. Його матеріали були надруковані,
окрім райгазети, у „Київській правді”, „Радянській Україні”, „Культурі і
житті”. „Радянській Буковині”, „Советской культуре”, (Москва), „Радянській
освіті”, „Вільній думці” /Австралія/, „Свободі” /США/, в газетах Литви,
Азербайджану, Грузії, в журналах „Дніпро” /Київ/, „Ленинград” /Росія/,
альманахах тощо. Особливо варто відзначити багаторічне співробітництво Віктора
Юхимовича із тижневиком „Освіта” та газетою „Народна армія”, де були вміщені
десятки вагомих матеріалів письменника за останні 15 років. Ці політологічні
публікації і нині використовуються у школах та військових частинах вчителями та
офіцерами-гуманітаріями.
У 1961 р. вийшла друком
поетична збірка /колективна/ „Людина до сонця іде” /Чернівці/, де було вміщено
десять поезій Віктора Лупейка. 1986 р. у київському видавництві „Радянський
письменник” побачила світ збірка „Ніжний кремінь”, де було опубліковано понад
60 віршів письменника. У київському видавництві „Хрещатик” /1992/ було видано
поетичну збірку письменника „Осягнення сущого”. 1996 рік теж приніс письменнику
творчий успіх: у видавництві „Школяр” /Київ/ вийшла книжка поезії та прози
„Сиве кування зозулі”. У наступні роки вийшли друком такі
політологічні книжки Віктора Лупейка: „Кайдашизм, або Доки ж будемо самоїдами?”
/1998, видавництво ім. Олени Теліги/, „У світі українських інтелектуалів”
/2004, Донецьк/, „Світочі і лжепророки” /2004, Львів/. Згадані три книжки
рекомендовані Міністерством освіти і науки України як навчальні посібники для
викладачів та студентів історичних спеціальностей. 2004 року письменник був
удостоєний звання лауреата Київської обласної літературної премії імені Григорія Косинки. У 2007 році
Віктор Лупейко видав книжку художньої прози „На крутих роздоріжжях” /Київ/. Ця
праця письменника теж була відзначена престижною літературною премією
„Благовіст” /2008/. У лютому 2009 року виходить друком нова політологічна
книжка письменника „Витязі української духовності” /Київ, видавництво ім. Олени
Теліги/. Ця праця теж рекомендована Міністерством освіти і науки України як
навчальний посібник для викладачів та студентів вищих навчальних закладів,
вчителів, воїнів Українського війська та читачів інших категорій.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Помер 30 листопада 2010 року перед
лекцією для студентів Національного педагогічного університету ім. Миколи
Драгоманова від серцевого нападу.
Похований у смт Тетерів.