***
Осене, забери мене у свої сни,
Де з нею я в обіймах серед лісу.
Тримають небо високі ясени,
Серед пожовклих гілочок і хмизу.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У таємничих хащах лісових,
Птахи співають довгі серенади.
І вітер, що на мить затих,
Дарує золотисті променади.
В моєму серці осінь розцвіла
Багряно-жовтими стежинами.
І ніжність, що мені ти віддала,
Чарує душу ніжними перлинами.
Незламна наша Україна
Незламна наша Україна,
Неначе дівчина струнка.
Калину в косу заплела,
З народом, мовою єдина.
І знов до Господа благання,
Шепочуть стомлені вуста.
Слова, що згадують Христа,
Молитвою з самого рання.
Біля намолених ікон,
Відчую теплоту небес.
Ісус за нас помер, воскрес,
Посів на свій небесний трон.
Прийде благословенний день
На чорноземах перед Богом.
Сім`я збереться у дорогу,
Співати радісних пісень.
Шануй батьківський заповіт –
Люби свій край, людей, родину
І неньку – матінку єдину,
Щоб аж пишався цілий світ.
У човні пливуть двоє у літо
У човні пливуть двоє у літо,
Де грайливо мартини літають.
Твої ноги стоять серед квітів,
Вдалині білі хмарки кружляють.
Небо синє торкається жита,
Що з волошками переплелося.
Ластівки вдалині гордовиті,
Заплітають березам волосся.
Соловейко за гаєм блукає,
Він кохану шукає рідненьку.
Сльози з сумом свої витирає,
Виглядає свою дорогеньку.
Ти стоїш на зеленому лузі,
Босі ноги торкаються квітів.
Ми, немов у щасливому крузі,
Обіймаю тебе серед віття.
Соловейко співає за гаєм,
Бо кохана вернулась додому.
Доля їхні серця поєднає,
У зеленому раю земному.
Зв`язок відсутній з вашим абонентом…
Ти саме та, чаклунка з моїх снів!
Я це відчув за цих чотири дні.
Зачарувала моє серце, душу обпекла,
В казковий світ на ранок утекла.
Де ж ти? Від тебе звісточки нема,
У нас весна, закінчилась зима.
А в моїх скронях рій думок шумить,
Чотири дні пройшли, неначе мить.
В моєму серці водограй гартує кров,
Твій номер набираю знову й знов.
Я випадковим був лише фрагментом…
Зв`язок відсутній з вашим абонентом…
Мовчання
Мовчання…мовчання…мовчання…
Так тихо і темно в кімнаті щоночі,
В цій тиші вмирає у серці кохання,
А в снах я ще бачу зажурені очі.
Не зможу я знову заснути до рання,
Усе, що боліло, знов вирватись хоче
І знову принести сердечні страждання,
Душа тонкий лід вмить назавжди розтопче.
У небо полине через небажання
Сказати словами видіння пророчі.
Повернеться знов у початок єднання,
Щоб в спогадах бути зі мною пів ночі.
Серед нічних марень залишу бажання,
За мріями в тузі пройде день робочий.
Надією сковані всі римування
До голосу твого, що ніжно шепоче.
Моє життя
Моє життя вперед летить,
Усе погане залишаючи позаду.
Зима мене закутає в блакить,
З усмішкою весна зустріне радо.
Я від життя стараюсь брати все —
Кохання, що подарувало небо.
В щасливу казку долю занесе,
Мені тоді нічого більш не треба.
Сніг за вікном кружляє білий,
Він у дитинство подумки летить.
Від них лишився лише колір сірий,
Та чорно-білі дні – неначе мить.
Мої думки сніжинками летять,
Коли з тобою — ми такі щасливі.
Вночі яскраві зорі мерехтять,
Кохання миті ніжні і красиві.
В кафе, на краю світу, під вікном.
На роздоріжжі тисячі думок
Залишив дощ сьогодні знову.
Скільки ще буде помилок,
Поки знайду стежину нову?
Там буде щастя і вогні зелені,
А всі червоні лишаться позаду.
Затисну спогади у жмені,
І серед них знайду собі розраду.
А потім вирушу в дорогу,
Моєї долі нові повороти.
Під небом помолюся Богу,
Зустріну я тебе після роботи.
В кафе, на краю світу, під вікном,
Читатимеш мої вірші із книги.
А я прийду і сяду за столом,
Розтане лід в твоїй душі із криги.
В наших обіймах, наче тисячі зірок,
Знов вогником палатимуть два серця.
А біля книги покладеш вінок,
Тобою сплетений біля озерця.
Кохання миті
Кохання миті у кожного свої,
Мелодію дощу з тобою я відчую.
В теплому пледі плечі твої,
Говориш ти, а я тебе не чую.
Я в забутті солодкому стою,
У мріях, що усі у нас збулися.
Лиш бачу милу усмішку твою,
Сон наяву, який колись наснився.
В твоїх очах – безмежний океан,
Усі сузір`я всесвіту вмістились.
Я обійму тебе за ніжний стан,
Ти впевнено до мене притулилась.
Ти залишилась серед мрій
Мене все кличе голос твій,
А дні самотні…
Ти залишилась серед мрій
Сьогодні…
А що чекає завтра нас –
Лиш спокій…
Почую серед сотні трас
Я твої кроки…
Серед червоних ліхтарів
Ми двоє…
І більше не рахую днів.
Доволі…
Тепло кохання зігріває нас
І квіти…
В твоїх руках серед прикрас
Зігріті…
Пробач мені
Пробач мені за ніч без нас,
За день без ранішньої кави.
В твоїй квартирі лине джаз
І голоси дзвінкі твоєї мами.
Пробач за те, що не чекаєш
Мене з роботи кожен день,
За те, що одиноко засинаєш,
Співаючи на самоті пісень.
За те, що ти в моїх віршах,
Ти перший критик мій, читач,
І обіймаєш лише в снах…
Пробач мені, за все пробач.