Слово в обіймах музики. Леся Українка та Василь Симоненко «зустрілися» на одній сцені

4 листопада 2026 року сцена Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві стала місцем надзвичайної зустрічі. Тут, у межах літературно-музичного проєкту «Нескорений ПроRock», поезія Лесі Українки та Василя Симоненка зазвучала в сучасних музичних інтерпретаціях. Концерт об’єднав живу музику, читання віршів, театрально-концертне дійство, а також презентацію двох нових співаників з нотами на вірші Лесі Українки та Василя Симоненка. Організатором події виступила громадська спілка «Творче патріотичне об’єднання «Музичний батальйон». Проєкт реалізовано за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Особливої символічності вечору надало місце його проведення. У театрі, названому на честь Лесі Українки, її слово зустрілося з поезією Василя Симоненка. Митців різних часів, яких єднають гідність, любов до України та прагнення свободи. Організатором події виступила громадська спілка «Творче патріотичне об’єднання «Музичний батальйон». Проєкт реалізовано за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Незвичайною була й сама побудова концерту. Ведучі Олеся Кобзар і Тарас Кобзар постали перед глядачами в образах Лесі Українки та Василя Симоненка. Поети ніби зустрілися поза часом: розмовляли, запитували одне одного про силу слова, свободу, любов і відповідальність перед наступними поколіннями, жартували та водночас представляли музикантів. Їхня розмова поєднала окремі виступи в цілісну театралізовану історію – про те, чому поезія не залишається в минулому.

У час, коли Україна знову відстоює свою незалежність, ця зустріч двох поетів набула особливого змісту. Леся Українка своєю творчістю кидала виклик імперському гнобленню, а Василь Симоненко утверджував людську гідність і національну самосвідомість в умовах радянської несвободи. Їхні вірші, переосмислені сучасними музикантами, нагадали: культурна пам’ять живе тоді, коли її читають, слухають і передають далі.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Глядачі переповненої зали театру мали можливість ствердитися в думці, наскільки різним може бути звучання вічних тем в залежності від особистостей артистів. Так, Сестри Тельнюк виконали «Досадоньку» й «Ображайся на мене, як хочеш», а гурт «Очеретяний кіт» подарував нове життя Симоненковим «Людям прекрасним». Дует Осяйна & Живосил звернувся до творів «На давній мотив» і «Світ який – мереживо казкове». Христина Панасюк, співачка та військовослужбовиця, представила «Пісню», а Орест Криса та Ольга Нестеренко – «Море радості» й «Давню весну».

Власні «музичні прочитання» поезії двох класиків української літератури запропонували також Shopping Hour Club за участі Дмитра Войтеха («Грай, моя пісне», «Ти ідеш»), Ірина Бутко («Ноктюрн»), гурт «Друже Музико» («Brioso», «Україна-Русь»). Про кохання, дорогу й зустріч розповідали пісні «До моря. Одеса» та «Вона прийшла» у виконанні TONKO – Віталія Кириченка й Тані Ша. Леся Рой і гурт «Телері» представили «Ой, в раю-раю», а гурт TaRuta – «Не стій, вербо, над водою».

Важливою складовою концерту став спеціально створений відеоряд. На великому екрані з’являлися портрети поетів, рукописи, сторінки співаників, ноти та образи, навіяні поетичними творами. Глядачі могли простежити шлях від написаного рядка до мелодії, а від мелодії – до живого виконання. Візуальна історія підтримувала сценічний діалог і робила кожну композицію частиною спільної розповіді.

Презентовані співаники «Нескорений ПроRock. Леся Українка» та «Нескорений ПроRock. Василь Симоненко» – це не просто збірки текстів: у виданнях поєднано поезію, ноти, акорди й інформацію про музичні твори. За QR-кодами можна перейти до прослуховування пісень і цифрових матеріалів. Ідея проекту – зробити нову українську музику доступною не лише для сцени, а й для домашнього музикування, навчання та подальшого виконання. До речі, літературно-музична серія має продовження: у світ  вже вийшли видання на вірші Василя Стуса, Тараса Шевченка та Олени Теліги.

«Музичний батальйон» висловлює вдячність керівництву й колективу Театру імені Лесі Українки за підтримку та сприяння проведенню події, Українському культурному фонду – за фінансову підтримку, інформаційним партнерам «Київ24» і «Рок Радіо UA» – за інформаційну підтримку проєкту, а також усім артистам і творчій команді.

«Слова, які не змусили мовчати. Голоси, які не здолав час». Цей вислів можна вважати лейтмотивом вечора, у якому поезія Лесі Українки та Василя Симоненка, покладена на музику, зазвучала по сучасному, ствердившись в новому часі й нових реаліях.

 

Володимир Гончаров,

голова Творчої спілки «Музичний батальйон»