Помер Іван Семененко – поет, який намагався втекти з СРСР і потрапив до політичних таборів

У віці 90 років помер український поет Іван Семененко, якого зараховують до представників Лаврської школи поезії. У юності він намагався втекти з Радянського Союзу до Канади, за що був засуджений до десяти років політичних таборів

Як пише espreso.tv, про смерть поета повідомив Український інститут книги.

ЩО ВІДОМО ПРО ІВАНА СЕМЕНЕНКА

Іван Семененко був представником Лаврської школи поезії – творчого середовища, до якого також належали Микола Воробйов та Олег Лишега.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Поет народився 11 вересня 1936 року на Київщині. Коли йому було 16 років, він спробував залишити Радянський Союз і дістатися української діаспори в Канаді. Однак у Грузії його затримали, а згодом засудили до десяти років ув’язнення в мордовських політичних таборах.

Після звільнення Семененко вступив на факультет французької філології Київського інституту іноземних мов. Там він зацікавився західноєвропейським модернізмом, читав твори класиків в оригіналі та почав писати верлібри.

У 1957 році за підтримки поета Миколи Гірника в газеті “Декада” надрукували його вірш “До Вітчизни”. Проте інші видання не хотіли публікувати твори Семененка, звинувачуючи його в “буржуазному націоналізмі”. За поетом також стежили співробітники КДБ.

ЯК ІВАН СЕМЕНЕНКО СТАВ ПРЕДСТАВНИКОМ ЛАВРСЬКОЇ ШКОЛИ ПОЕЗІЇ

Деякий час Семененко працював учителем, однак через антикомуністичні мотиви у творчості не міг знайти роботу в школі. Тому на початку 1980-х років він влаштувався пожежником на кіностудію Інституту театрального мистецтва, що діяла на території Києво-Печерської лаври.

Саме там поет познайомився і зблизився з Миколою Воробйовим та Олегом Лишегою. Їхнє творче середовище згодом отримало назву Лаврської школи поезії.

У 2016 році поезії Семененка увійшли до “Антології української поезії XX століття”, яку уклав Іван Малкович. Окремі його твори також публікували в журналах “Сучасність” (1993) та “Світовид” (№ 4 (13), 1993), а також на сайті мистецького видання “Артанія”.

Дату та місце поховання Івана Семененка повідомлять пізніше.