Зоя Гурбанова. «Українське слово»

“Українська літературна газета”, ч. 9 (389), вересень 2026

 

 * * *

Леді енд джентльмени,

Сери, мсье, панове.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Презентувати хочу

Вам українське слово.

 

Зріло воно житами,

В колос складало звуки.

Гріло серця віками,

Щоб пам’ятали внуки.

 

Місця свого не мало

Вдома чи на роботі.

Пошесть кругом снувала

В кожанці та чоботях.

 

Купчилось у шухляді,

Бідкалось у гризоті.

Бо за столом панували

Зайди московороті.

 

Щедрик вночі співало

Пошепки та принишкло.

Кожного дня бідувало

Та животіло нишком.

Часто крутило дулі

Пристосуванцям пихатим,

Бо найстрашніший булінг

Той, що у рідній хаті.

 

Рідних дітей повчало:

Шануйте своє довіку.

Як би чуже не звучало,

Хто б там що не базікав.

 

Слово збирало силу.

Слово зростало в люті.

Знову заколосилось

Слово моє на покуті.

 

Летить понад світом рясно

Гримить понад святом влучно.

Що треба – говорить вчасно.

Де треба – мовчить штучно.

 

Над світом зліта сі дієзом,

Вдома рида ре бемолем.

Мова – зроста прогресом.

Язик – натертим мозолем.

 

Леді енд джентльмени,

Сери, мсье, панове.

Шануйте багатостраждальне

Стійке українське слово.

 

* * *

Я розкладу багаття,

Хай дістає до неба.

Знаю слова закляття,

Буде все так, як треба.

 

Знов підкладаю дрова,

Гучно сичать від болю.

Тіло тепер полова,

Душі летять на волю.

Злиться вода у чані,

Аж закипа від люті.

ЗАговір я читаю

Виразно та по суті.

 

Сорок голОк у фото,

Повипікаю очі.

Маю таку роботу

Ледь тепер не щоночі.

 

Грима вода у чані,

Та своє діло знає.

Вже за моїм втручанням

Пекло спостерігає.

 

Всі полини на світі

То – гіркота бездонна.

Болиголов, аконіти,

Борець та беладонна.

 

Громи та блискавиці,

Бачу вже лізе слина…

Із звіробою спиці,

із дурману ряднина.

 

Зіллям згортаю спомин,

Сіллю обмию руки.

Вилетить зло у комин,

Вже позлітались круки.

 

Скоро сороковини,

Отже, чекати трошки.

Винесуть домовину.

Став самовар, матрьошка!

 

* * *

Я бажаю вам, люди, миру,

Перемоги, натхнення, віри.

Щоб зійшлися, нарешті, зорі,

Щоби вчинки були прозорі.

Щоб збулись заповітні мрії,

Щоби гарні знайшлись події.

Щоби стиглими стали кроки,

Щоби плани були широкі.

Щоби втілились сни чудові,

Щоби діти були здорові.

Щоб сусіди не заважали,

Щоб щороку були врожаї.

Щоб ріднились, не враждували,

Щоб при зустрічі обіймали.

Щоб чужого собі не кортіли,

Отоді, може, й буде діло..

 

Я бажаю вам, люди, літа –

Колоситься життя і жито.

Щоби пута зійшли й тенети,

Щоб збиралися дні в букети.

Щоби ранок прийшов без хмари,

Щоби вас оминали чвари.

Щоб дощі на кущі – водиця,

Щоби зналися, з ким водиться.

Щоб дорідні були дерева,

Щоби ситі були черева.

Щоб врожайні були ранети,

Щоб зійшлися усі планети.

Щоби в злагоді, не сварили,

Щоб по вінця усім налили.

Щоби клопоти розділили,

Отоді, може, й буде діло.

 

Я бажаю вам, люди, жити,

Україну свою любити.

Щоб урешті синів діждати,

Щоби кожна раділа мати.

Щоби в радість була дорога,

Щоб зійшла нанівець тривога.

Щоб війна околіла й здохла,

Щоб сирена охляла й всохла.

Щоби вранці у турці кава,

Щоби поруч людина цікава.

Щоби старість не наодинці,

Щоб плодилися доброчинці.

Щоб вчинки лунали, не гасла,

Щоби віра в майбутнє не згасла.

Щоб душа милосердям рясніла,

Отоді, може, й буде діло.

Я бажаю вам, люди, ЖИТИ!

 

РАНОК

Ранок сьогодні, неначе гливкий хліб –

прісний, несмачний.

Проте, і такому радію.

Вершую усі негаразди

у височезний сніп.

Моя Україно, тобою живу

і тобою хворію!

 

Роса так виблискує,

наче дереться у вічі.

Нагадує людству –

довкола тепер лиходії.

Я бачила сльози дитячі… і чоловічі…

Все мішма віднині:

політики, блазні, повії.

 

Метелик зухвало спинається

в маків цвіт.

Від співу пташиного

щиро благоговію.

А десь зовсім поруч

підступний ворожий приліт…

“ Спини то все, Боже!

Плекаю на тебе надію!”

 

Вже завтра, можливо,

озветься новісінький день.

Ізнов закошлатяться десь у степах полини.

Чеканнями встеляться мрії

від нових натхнень…

Та тільки щодня йдуть навічно найкращі сини…

 

А ранок хай буде сьогодні

і буде завжди!

Про інше благати у Бога

тепер я не смію.

І цю круговерть хай не спинять жахіття війни

Живу я тобою, моя Україно,

тобою хворію!

 

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.