Дослідники припустили, що загадковий манускрипт Войнича могли неправильно переплести ще у XV столітті, через що його сторінки нині розташовані не в первісному порядку. Такий висновок представили Ліза Фейґін Девіс і Колін Лейфілд у дослідженні, опублікованому в журналі Digital Medievalist, повідомляє Live Science.
ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ РУКОПИСУ
Манускрипт Войнича — середньовічний кодекс на пергаменті, датованому початком XV століття. Його 240 сторінок містять близько 38 тисяч слів, написаних унікальним письмом, яке називають «войничезьким», а також ілюстрації людей, рослин та астрологічних символів. Текст досі не вдалося розшифрувати. Від 1969 року рукопис зберігається у бібліотеці рідкісних книг Єльського університету.
Девіс, яка вивчала кількість переписувачів документа, звернула увагу на особливості почерку та композиції сторінок. За її спостереженнями, окремі зображення перериваються на одному аркуші й продовжуються на іншому, хоча між ними в сучасному переплетенні міститься багато сторінок.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
АНАЛІЗ ТЕКСТОВИХ БЛОКІВ
Автори роботи припустили, що рукопис спочатку міг бути набором окремих складених удвоє аркушів пергаменту. На відміну від звичайних середньовічних книг, ці біфолії могли не призначатися для зшивання в зошити чи книгу. На думку дослідників, людина, яка не могла прочитати текст, згодом могла неправильно скомпонувати та переплести аркуші.
Лейфілд застосував метод латентно-семантичного аналізу для пошуку прихованих закономірностей у тексті з невеликим обсягом даних. Результати показали, що деякі сторінки мають низьку подібність між собою, тоді як інші групи сторінок, імовірно, мали читатися разом. Дослідники також планують порівняти плями від води на полях аркушів: їхня несиметричність між сусідніми сторінками, за словами Девіс, додатково узгоджується з версією про неправильне переплетення.
Гіпотеза не дає розшифрування манускрипту, однак, за словами дослідників, може вимагати перегляду попередніх робіт, що виходили з припущення про правильну послідовність сторінок.