“Українська літературна газета”, ч. 9 (389), вересень 2026
У 2034 році група дослідників Мюнхенського університету Людвига-Максиміліана (LMU) опублікувала в журналі Nature сенсаційну статтю про відкриття матеріального субстрату так званого «духу свободи» (spirit of freedom) – поняття, широко вживаного політиками й публіцистами, але науково невизначеного. Стаття стверджувала, що дослідникам вдалося виділити та вивчити спеціальну газоподібну речовину, яку назвали SF-573. Потрапляючи в організм, ця речовина нібито викликає непоборний потяг до свободи і за певних обставин легко поширюється в людських колективах.
Агентство доручило мені взяти інтерв’ю в авторів цієї неймовірної гіпотези та з’ясувати – наскільки відкриття відповідає правді. Справа в тому, що журнал Nature останніми роками неодноразово звинувачували в поширенні фейкових новин й публікації сфальсифікованих результатів лабораторних досліджень.
Уважно вивчивши список авторів дослідження (два німці, японець, американець і українець, професор Можар) я вирішив звернутись до земляка; додзвонився до нього й він люб’язно погодився зустрітися зі мною. Люб’язність могла пояснюватись тим, що Агентство платило великі гонорари в євро чи глобо особам, які погодились дати інтерв’ю.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Я мешкав тоді в Швеції, в Еребру, старовинному університетському місті; знімав квартиру неподалік від королівського замку, башти якого стояли на воді й надихали на роздуми про таємниці середньовіччя; владу в місті ще не перейняли мусульмани й поліція успішно боролася з кримінальними хорватськими угрупуваннями; ввечері можна було спокійно гуляти в парку, помилуватися фонтанами й цвітом японської сакури.
Я був вирішив дістатися Гамбурга на поромі, прихопивши з собою улюблений гібридний джип Вольво ХС-110, але друзі відмовили від цієї затії: війна між Польщею та Німеччиною перетворила Балтійське море в небезпечне місце для пасажирських суден. Довелося летіти, хоча небо також несло ракетні загрози. Хоч би як, я опинився в Мюнхені на Людвігштрассе, де перед входом до величної будівлі, схожої на собор, мене чекав професор Василь Можар, дальній нащадок приват-доцента Можара з Ярополя, який не схотів віддати свого коня Пегаса на потреби революції. Привітно посміхаючись, нащадок – молода людина з поголеним черепом й темнорудою борідкою – повів мене до університетської бібліотеки, де знайшов затишне місце для розмови. Пояснив, що до лабораторних приміщень вхід суворо заборонений з огляду на воєнний стан.
Розкрив лептоп й увімкнув екран.
Я побачив клітку, в якій сиділа мавпа, яка спокійно гризла банан. Увійшов Можар у зеленому халаті й респіраторі й підніс до мавпиного носа невеличкий балончик, розприскавши якусь речовину. Через деякий час мавпа, яка до того поводилася дуже мляво, почала занепокоєно рухатись, потім учепилася лапами за грати, спробувала їх розхитати.
Згодом картина стала страшною. У мавпу наче вселилися біси: у нападі сказу вона заходилась гризти грати й нарешті зламала їх. Можар втік з лабораторії, бо мавпа видерлася з клітки й почала нищити обладнання в приміщенні. Нарешті її сили вичерпалися й вона ледве залізла назад до клітки, де впала в глибоку кому.
Можар вимкнув лептоп й попередив:
– Прошу про це не писати, бо ми порушили європейську конвенцію про захист хребетних тварин 1986 року. Але інакше не могли. Кращого доказу немає. Це – пряма дія «духу свободи».
Він розповів чимало цікавих подробиць – як шукали вони цю речовину, як виділили в чистому вигляді, як визначали хімічну формулу та як шукали поклади SF-573. Великі запаси цієї речовини знайшли у Польщі, але у зв’язку з війною пошуки припинилися.
– А в Україні? – спитав я.
Можар уважно подивився на мене.
– Ви розумієте, що наше відкриття має велике військово-стратегічне значення. Розвідки кількох країн намагаються отримати результати наших досліджень. Тому ми засекретили їх. Уявляєте, як можна використати цю речовину? Викликати повстання у будь-якій країні. Спровокувати непокору військового керівництва, саботаж бізнесу, опір суспільства.
Він таємниче озирнувся.
– Тільки не для публікації, – сказав пошепки. – Як земляку. На кладовищі Пер-Лашез у Парижі в колумбарії зберігається прах Нестора Івановича Махна. Я вважаю його найвидатнішим українським повстанцем. Ми провели заміри урни. Рівень SF-573 був у десять разів вищий за норму! Моє наступне завдання – дістатися запорізьких степів і розшукати поклади «духу свободи». Уявляєте – скільки грошей можна заробити на цьому! Ніякі рідкоземи не йдуть у ніяке порівняння!
Його обличчя рапторм засвітилося, наче різдвяна ялинка і я подумав, що він божевільний.
***
Випивши в Хофбройхаус три кухлі пива та з’ївши швайнсхаксе (свинячі голяшки) з квашеною капустою, я відбув до Швеції. Одразу ж почав працювати над інтерв’ю Можара: домовилися з ним, що вишлю текст на авторизацію. Коли вже скінчив роботу, пролунав дзвінок Карла Бендета.
– Ти як? – спитав він.
– Вже закінчую,– бадьоро відповів я.
– Вже не треба. Інтерв’ю знімаємо. Виплатимо тобі половину гонорару, вибач. В журналі Science вийшла розгромна стаття, яку підписали кілька лауреатів Нобелівської премії. Вони пишуть, що ніякої речовини свободи не існує. Це маячня. Вигадка тих з Мюнхена. Натомість вони стверджують, что в Колумбійському університеті біофізики та нейрохіміки відкрили субстанцію невільництва, рабства. І що у вісімдесяти процентів людей у мозку можна знайти цю речовину. Збирайся до Нью-Йорка. Сплатимо бізнес-клас.
– Fucking shit, – лайнувся я. – Ніякого Нью-Йорку. Я їду до Запоріжжя. Шукати сліди Махна.
Бендет невдоволено вимкнув телефон.
Я не сказав йому, що ми домовились з Можаром організувати експедицію в степову Україну, де, за припущенням професора, ховаються найбагатші в світі поклади «духу свободи».
Про результати повідомлю окремо.
Юрій Щербак,
письменник і дипломат, Голова Ради НМФ, лауреат Національної премії
ім. Тараса Шевченка
uacenter.media
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.