Він боровся з епідеміями холери, писав правду про Чорнобиль і попереджав про загрозу війни з росією задовго до її початку.
Сьогодні, 12 жовтня, Юрію Щербаку виповнюється 92 роки. Українському письменнику, лікарю-епідеміологу, дипломату й захиснику довкілля.
У студентські роки він грав на піаніно в джазовому оркестрі, малював і писав перші оповідання. Захоплювався боксом, футболом і плаванням. А згодом навіть ілюстрував власні твори.
Та професією обрав медицину. Досліджував небезпечні інфекції, брав участь у боротьбі з епідеміями в Україні й Узбекистані. Став доктором медичних наук. Медицину й літературу вважав близькими: в основі обох — увага до людини та її страждань.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
А потім був Чорнобиль. Його документальна повість про катастрофу виходила різними мовами, розповідаючи світові про пережите українцями. Юрій став одним із засновників і першим головою екологічної асоціації «Зелений світ».
Згодом представляв незалежну Україну як посол в Ізраїлі, США, Мексиці та Канаді. Знав світову політику зсередини й застерігав: російську загрозу не можна недооцінювати. Протистояння імперії для України — питання виживання.
Цей досвід відчутний і в його знаменитій трилогії: «Час смертохристів», «Час великої гри» та «Час тирана. Прозріння 2084 року». Це політичні трилери про Україну майбутнього — зі змовами, боротьбою за владу й небезпекою диктатури. За фантастичними подіями впізнаються цілком реальні загрози: країна, долю якої намагаються вирішувати чужі держави, і правителі, готові торгувати її незалежністю.
А цьогоріч, у 91 рік, Юрій став лауреатом Шевченківської премії — за книгу «Мертва пам’ять. Голоси і крики». У цій антиутопії він попереджає про небезпеку втрати національної пам’яті й державності.
Любов до своєї країни Юрій виніс із батьківського дому. Народився в Києві, у родині інженера. Згадував, що обоє батьків ненавиділи комуністів.
«Батько дав мені оту національну ідею… прищепив любов до історії, до України».
Через десятиліття ця думка прозвучала вже в його власному зверненні до українців:
«Без любові до України ми не переможемо».
З днем народження, Юрію Миколайовичу! Здоров’я й сил. І дочекатися тієї України, за яку Ви стільки років боретеся.