Осінь – пора великих міжнародних книжкових фестивалів. Тут тобі і Франкфурт, і Львів, і Польща, і Угорщина і Словаччина… Видавці розриваються, бо хочуть бути і там, і там, і там, а читачі задоволені, бо в одному місці можуть побачити таке розмаїття книжок, таку кількість знаних авторів, що аж очі розбігаються.
Сьогодні мова піде про Будапештський міжнародний книжковий фестиваль, що відбувся 1-4 жовтня цього року. І хочу акцентувати увагу на тому що це надзвичайно важлива подія не тільки у культурному, але і у політичному житті Європи. Адже книга є інтелектуальним продуктом, що єднає в собі національну ідею, мову, історію та сучасність із проекцією на мирне майбутнє. Популяризація на фестивалях книжок і читання взагалі робить позитивну справу ще і тому, що привчає до аналітичного мислення, яке протистоїть агресивній російській пропаганді, побудованій на брехні та покликаній маніпулювати свідомістю. Люди читаючі вміють знаходити надійні джерела інформації та першими починають розуміти, що війну краще нейтралізувати до того, коли вона вийде із інформаційного поля і перейде у стадію масових убивств, у тому числі і мирних громадян. А війна в Європі уже кілька разів порушувала повітряний простір російськими ракетами, тому розуміння того, звідки йде небезпека і де справжній ворог, надзвичайно важливе. Сприяють цьому розумінню і книжкові фестивалі, і виступи наших письменників на них, і дискусії та обговорення книг на презентаціях, і інші види народної дипломатії.
Уже традиційним на такому поважному книжковому форумі є Національний стенд України, що цьогоріч став ювілейним. Організували його, а робота з підготовки почалася ще у січні, Фундація української книги в Угорщині UNABOOK та Товариство української культури в Угорщині у активній співпраці з Посольством України в Угорщині та за підтримки Українського інституту книги, Асоціації Bázis та Об’єднання угорських книговидавців і книгорозповсюджувачів (MKKE).
Ініціаторкою Національного стенду та організаторкою його української програми у 2026 році стала очільниця Фундації української книги в Угорщині UNABOOK, членкиня Товариства української культури в Угорщині Уляна Княгинецька, яка координувала підготовку, формувала програму та взаємодію з українськими й угорськими партнерами, запрошувала українських письменників та видавців, виконувала багато іншої організаційної та технічної роботи.
Ювілейний Національний стенд урочисто відкрив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині, професор Федір Шандор. Почесним гостем відкриття Національного стенду став Народний депутат України VII скликання, Уповноважений із захисту державної мови (2020-2025рр.), професор Миколаївського Національного університету кораблебудування Тарас Кремінь.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Треба сказати, що в Угорщині проживає досить таки багато наших громадян та вихідців з України, які зупинили свій вибір на цій країні тому, що люблять угорський національний колорит, неповторний гарячий темперамент наших сусідів та їхню щирість і відкритість до спілкування. Так легко вступають у розмову і одразу виявляють готовність допомогти ще італійці – усі інші народи в Європі більш закриті і консервативні. А угорці відповідають на прояв симпатії до їхньої культури у десять разів більшою повагою до твоєї культури і в сто разів більшою щедрістю. Вони готові віддати тобі останній шматок хліба якщо бачать у тобі друга. Та ворога за поріг вони не впустять ніколи – цього варто повчитися від них українцям.
Огульна непрофесійна політика робить хибні висновки на підставі дій і заяв окремих державних діячів. Насправді ж усе набагато складніше і проблеми, які часом виникають, мають глибоке коріння. Досягти результатів у встановленні добросусідських стосунків та уникненні конфліктів і проблем у майбутньому можна тільки ведучи конструктивні діалоги. Саме таким діалогам сприяють книжкові фестивалі, виступи письменників, презентації книжок та інші подібні культурні акції. Головною метою українського стенду на Будапештському фестивалі було не тільки акцентування уваги на захисті та утвердженні українських цінностей та українського культурного простору, але і створення додаткових площадок для діалогів культур на різних рівнях: від державного до громадського та особистого. У даному випадку – читацького. Адже читають і лідери держав, і депутати парламентів, і прості громадяни.
Саме для пожвавлення розмови та для сприяння кращого розуміння сусідом сусіда було організовано Вишеградський літературний подіум, співорганізатором якого виступила Україна. Він об’єднав представників літературних і культурних середовищ Угорщини, Польщі, Словаччини, Чехії та України, створивши простір для професійного діалогу й культурного партнерства. На урочистому відкритті подіуму виступила голова Товариства української культури в Угорщині, Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО), заступниця президента Світового конгресу українців Ярослава Хортяні.
Участь у Національному стенді взяли українські видавництва, серед яких «Видавництво Старого Лева», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Ранок», «Комора», «Пам’ятки України», «Наш Формат», Ukraїner, Mison, «Час Змін Інформ», літературна агенція OVO, Barnabus Books UA та інші. У межах української програми 2-4 жовтня відбулися презентації українських книжок і культурних проєктів, професійні дискусії та міжнародні зустрічі. Зокрема, були представлені угорськомовні видання українських авторів: роман Орести Осійчук «Абрикосова книгарня», двомовне видання Еліни Заржицької «Три сходинки Голодомору» та угорський переклад книги Юрія Щербака «Рашизм. Звір із безодні». Презентації стали нагодою познайомити угорських читачів із сучасною українською літературою та важливими сторінками української історії.
Окрему частину програми було присвячено угорській літературі в українському перекладі. Відбулася презентація українського видання роману Нобелівського лауреата Ласло Краснагоркаї «Меланхолія опору», а також міжнародний круглий стіл за участю перекладачів його творів українською, словацькою, чеською, польською та англійською мовами. Учасники говорили про особливості перекладу складної авторської прози, мовні й культурні виклики та роль перекладача у виході літератури на міжнародний рівень. Усе сказане стосується не тільки книжок Краснагоракї, але і всієї добротної літератури, яку варто перекладати.
Угорщина і Україна, зокрема Закарпаття, мають давні традиції взаємного перекладу літературних творів та співпраці в галузі літератури. Колись у найзахіднішій області виходила газета, де регулярно твори наших письменників друкувалися угорською мовою. Зокрема і мої вірші вперше були перекладені саме на угорську. Тут варто згадати корифея перекладу з угорської на українську Юрія Шкробинця та класика угорської літератури Ласло Баллу, що формувався і досягнув зрілих літ та вершин творчості у Закарпатті. Окремо назвемо Тімею Тімко, яка вже не один рік перекладає українських письменників угорською. Тімея також переклала антологію творів про війну «Поетична ватра», що її впорядкував Михайло Жайворон.
Цьогоріч участь України стала особливою. Справа в тім, що Товариство української культури в Угорщині відзначило на фестивалі своє 35-річчя, а часопис «Громада» – 30-річчя. Упродовж трьох десятиліть «Громада» залишається важливим українським культурним і громадським виданням в Угорщині. Презентація ювілейного часопису стала однією з центральних подій української програми. Було б добре, якби передплатити часопис можна було і в Україні, чи хоча б придбати окремі його номери через Інтернет. Цікаво було б і почитати антологію угорських сучасних поетів українською. Сподіваюся, що хтось візьметься за цей цікавий проєкт.
ТУКУ також підсумовує свою роботу за 35 років, роботу, серед якої дуже багато того, чим можна пишатися. З часу реєстрації Товариства було дуже багато зроблено для українців в Угорщині й для українсько-угорських відносин загалом. Зокрема, встановлено пам’ятники угорському королю Андрашу I та королеві Угорщини, українській князівні Анастасії (доньці Ярослава Мудрого), жертвам Голодомору 1932-33 років в Україні, Тарасу Шевченку (на однойменній площі) та меморіальні дошки «Русалці Дністровій» і Григорію Сковороді. У листопаді 2003 року угорський парламент одноголосно визнав штучний Голодомор в Україні 1932-33 років сталінським геноцидом українського народу і рішуче засудив цей кричущий злочин проти людства. Це було б неможливим без постійної методичної роботи української громади та Посольства України в Угорщині.
Кілька років тому в Угорщині для читачів із важкими порушеннями зору Уляна Княгинецька заснувала міжнародний проєкт «Відчути слово». У його межах шрифтом Брайля було видано кілька книжок, зокрема «Казковий дивосвіт» та збірку найкращих творів Лесі Українки «За правду, браття, єднаймось щиро…». Цікаво, що назву проєкту запропонував український дитячий письменник Володимир Вакуленко-К, якого в 2022 році вбили російські військові під час окупації Ізюму на Харківщині.
Хочеться, щоб наша влада більше підтримувала товариства українців за кордоном, щоб спільна робота з ними стала складовою нашої дипломатії. А організаторам фестивалю, організаторам культурного життя української громади в Угорщині щиро дякуємо.
Василь Кузан