“Українська літературна газета”, ч. 9 (389), вересень 2026
Занурюючись у «Березневі світи» Віктора Крупки, поринаєш у самобутній світ високої поезії, як на мене, схильної до гіперрецептивності, тобто активного переосмислення культурно-історичного дискурсу людства в цілому. Але на відміну від постмодерністської літератури, де автор зазвичай відкритий для світу і при цьому не намагається проникнути в глибину речей, Віктор Крупка робить спробу зламати поверхове, дійти до глибинної суті. Таким чином, формується своєрідна стильова константа, тобто більш-менш постійна ознака стилю, яка визначає неповторність саме цього автора, вирізняє його серед інших поетів-ліриків сучасності:
я мандрівець –
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
то падолист, то сніг,
а то трава вздовж стежки
й аж до поля…
З першого розділу «Народження» до заключних «Перезв» автор мандрує у світі поезії, намагаючись усвідомити та осмислити реальність навколишнього світу: «ще одне коло, / ще один вузлик розв’язаний…». Пошук суті речей і самого себе у пізнавано-непізнаваному світі, врешті-решт, стає стильовою домінантою, яка скеровує і трансформує інші компоненти. Рима, силабіка, інтонація, елементи інтертекстуальності, домінуючий тип художнього мислення творять універсальний структуротворчий принцип поетичних творів Віктора Крупки («прийдуть сніги, / як мандрівці…», «мойого хмелю поводир, / мойого літа…», «навколо хати, що від осоння землі, / мов павутина, стежина… / а далі – зникає…»).
Стильова домінанта своєрідно трансформується у змістовну: розкривається внутрішній світ автора, його естетичне чуття, здатність до аналізу і самоаналізу. Наприклад:
іду до себе, наче я не я,
а схимна тінь, затаєна утома.
дзвінка замрія є моїм ім’ям,
довершеним у задумі огромом.
У «Березневих світах» відчувається художній автобіографізм: модус національного переплітається з авторськими інтенціями, власне «Я» метафорично моделює основні концепти доби в цілому:
Черкаси, Петренки, Поперечні,
Княжуки, Ревери, Лісові
скажуть «добрий день!» чи «добрий вечір!»… /
Педоси… Вертаюся, вертаюсь
по дорозі давній, кам’яній.
У художній царині Віктора Крупки значне місце займає екзистеційна тиша, протистояння кодів безгоміння / слово. Залишаючись сам на сам з реаліями світу, автор не абстрагується від них, тиша фокусується у власних переживаннях і на підсвідомому рівні робить кожну прожиту мить загадковою і неповторною. У читача виникає прагнення не лише певного просторового затишку, а й міжособистісної комунікації. Тиша стає предтечею художнього слова, і це дозволяє виразніше підкреслити його значення в комунікативному аспекті. Автор формує вишукану мережу стилістичних фігур, персоніфікує тишу й мовчання («ще шепотіли тиші в цьому літі, / ще шепотіли… не було мовчань», «розпізнати на віру тишу, / а на дотик – шалене щастя…», «словам забракло тиші й самоти, / відлунь, у вечорових роздоріжжях», «зву, а чи озвуся?», «слухаєш вітер, наче ніколи його не чув, / наче крізь нього можеш почути тиші карбунок», «і говоритиме за нас найтихший дощ…»)
Не менш складний філософський концепт, який характеризує внутрішній світ автора, – ліричний часопростір. Поняття часу як фундаментальної філософської категорії нерозривно пов’язане з людським буттям – фізичний, метафізичний, духовний час у «Березневих світах» переплітається, створюючи своєрідну умовну реальність, де перебувають автор і читач:
ми тут і зараз – літній дощ і я,
немов осілі
не птахи, а мрії…
ми починалися і почались про всяк
для проминальності, для Божої затії…
Взаємодія автора з часом складна, інколи суперечлива, час персоніфікується, стає частиною внутрішнього «Я», зіставляються чи поєднуються окремі часові сегменти:
о часе, з нас ніхто не поспішав…
я ще дитина,
наче синій сніг,
я вже дитина сива,
наче сміх… /
ходи зі мною, часе мій, ходи…
У «Березневих світах» Віктор Крупка створює окрему естетичну реальність, крізь яку інколи проступає художньо трансформований особистий життєвий досвід автора: «серпень-чужинець / веде за собою вслід…», «й знову по колах, по колах, довірених нам…», «заплутався у бабиному літі: / ані стежок, ані доріг не знав.», «вечір покотив моє осоння. / світ навпроти мене…», «весна не була весною. / осоння стелилось обрусом», «із часу застиглого – в час, що достиг…», «така осіння нескінченність…», «і спазматично видихаєш день…».
Окремий надважливий філософський концепт збірки – амбівалентність божественного у природі речей, лінгвалізація образу Бога. Здатність автора моделювати сакральну картину світу саме як сукупність ментальних смислів робить божественне невіддільним від реальності, розширює семантику образу: «і Божий плин загусне…», «не позавидує Бог нам…», «Бог – як знав! – напише / спрагле віршенятко…», «пророки землі проростають у небо…», «вже вільні, Боже, і божевільні…», «ще не осінь, Боже, ще не осінь…».
Багатогранність парадигми сакрального концепту лірики Віктора Крупки формується лірико-філософськими рефлексіями, заглибленням у власне екзистанційне бачення світу. Це перш за все самоусвідомлення, самопізнання, самовираження поетичної душі справжнього митця. Наприклад: «тінь свою боронив / і німував у молитві / з невтраченим Богом», «тільки слід по тривкій течії / до божниці, / що зналася з сонцем…», «течія… / леготом страшала / тлусту тишу, / ту, що Бог / зі сну благословляв».
Глибокий синтез раціонального та емоційного, філософська медитація ліричного суб’єкта, світоглядно-естетичний пошук митця робить поетичну збірку «Березневі світи» цікавою і для прочитання, і для літературознавчих досліджень. Образна «закодованість» не перешкоджає розумінню філософського спрямування віршів, які здатні дарувати справжню естетичну насолоду.
осінніх вин напився –
і прозрів
аж до прозорости,
що й глибини не знала…
і був, як сон, і був, як мерхлий зір,
і був, як жовтня непогаслий спалах…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.