“Українська літературна газета”, ч. 9 (389), вересень 2026
Червак Богдан. «Андрій Мельник». — Харків: Видавництво «Фоліо», 2026. ISBN: 978-617-8631-96-3
Постать Андрія Мельника в історії України займає чільне місце, незважаючи, як московська пропаганда роками намагалася стерти чи спотворити про нього пам’ять. Але його діяльність розпочинається з подій Першої світової війни і продовжується в повоєнних роках після Другої світової. Андрій Мельник усе своє життя присвятив одній меті: вільній, незалежній Україні.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Книга вразила кількістю цінного матеріалу, який розповідає про шлях Полковника і Другого Голови ОУН. Боляче було читати про складні сторінки нашої історії, а саме про розкол в організації, якому немає виправдання, на мою думку. В час, коли потрібна була єдність і згуртованість, певні особи своїми амбіціями та інтригами розхитали цей човен. В підсумку зраділи вороги. Андрій Мельник намагався знайти мирне рішення і закликав до єдності навіть попри завдані в подальшому незворотні втрати: багато провідних діячів ПУНу трагічно загинули, а їхня смерть залишила братовбивчий слід. Я була шокована і тим, як інша сторона нехтувала можливостями примиритися і зрушити справу націоналістичного руху з місця, ігнорувала заклики і не об’єднувалася, коли це було потрібно. Так, ця правда буде дуже неприємна і гірка тим, що звикли до іншої — в ній викривається істина, підкріплена документальними джерелами. Та попри всі ці розбіжності кожен бачив шлях до незалежності різним. Книга також розвінчає міфи про радикальність та опортунізм мельниківців, якими маркувала не лише ворожа пропаганда…
Взагалі, життєвий шлях Андрія Мельника викладений по максимум. Сподобався і художній прийом, в якому можна було уявити деякі ситуації, немовби ти був свідком розмов діячів. З книги більше дізналася про перебування Полковника у польській в’язниці в Бригідках і ще раз переконалася про непохитний та незламний характер Андрія Мельника.
Автор виділив сторінки і про Євгена Коновальця, завдяки чому дізналася про маловідомі факти. Підсумовуючи, можна сказати, що навіть після смерті Коновальця ОУН не припинила своє діяльності, хоч опісля розколу значно ослабла.
Відомо, що Андрій Мельник не розривав зв’язку ще в часи УВО, але й не міг активно діяти після виходу з польської в’язниці, через що жив відлюдником. Звинувачення в бездіяльності просто абсурдні! Бо навіть в таких умовах він все ж підтримував зв’язок з Коновальцем — товаришем по службі і згодом свояком. З трепетом серця читала про останню зустріч у Татрах, на якій Вождь ділився своїми думками та пропозиціями.
Євген Коновалець довіряв Андрію Мельнику, про що неодноразово можна переконатися, і недаремно він залишив усний заповіт ОУН саме йому. Він покладався на його розважливість, далекоглядність, мудрість, виваженість, відсутність амбіцій та інтриг, гонору.
Також з книги можна краще дізнатися про феномен ОУН і погодитися з тим, що вона стала таким же могутнім етапом в історії України, як і визвольний рух Богдана Хмельницького чи боротьба Івана Мазепи за звільнення України з-під гніту. І саме тому різні агентури (польська, німецька, московська) намагалися чинити тиск і зруйнувати організацію, оскільки її діяльність давала гідну відсіч проти поневолення українського народу. Критикувати ОУН за її тоталітаризм сучасні демократи, ліберали можуть лише через необізнаність з тим, в якій добі доводилось їй зростати і на які виклики реагувати. Твердість позиції та безкомпромісність щодо відновлення незалежності України — факт, який неможливо спростувати. І сьогодні ми переймаємо спадщину борців за волю України.
В книзі розповідається і про Карпатську Україну, а також і роль Андрія Мельника, який не залишався байдужим. Усі звинувачення та закиди легко спростовані наведеними джерелами та фактами: і про відірваність від реального життя на еміграції, і про стримування зброї на Срібну Землю тощо. Все що Андрій Мельник міг зробити — зробив.
Найбільше цікавила тема детективного характеру, в якому звинувачувалося соратників в ОУН в різних промахах: Ярослава Барановського, Романа Сушка, Омеляна Сеника, Миколу Сціборського… Піти на поступки бунтівникам він не зміг, бо й не мав підстав для цього. Він обрав захищати імена тих, хто створював організацію та найбільше вкладався. Подальша доля цих людей дуже трагічна і болісна. І ще коли вимагали справедливої кари для розкольників, Андрій Мельник проявив благородність і мудрість, що навряд чи хтось би проявив на його місці. Це не залишило крові на його руках — братовбивчої крові, найжахливішого гріха.
«Полковник вкотре продемонстрував, що ніколи не переступить межі, за якою моральна деградація. Він не підтримав висновок слідчої комісії та скасував смертний вирок С. Бандері та Я. Стецьку, а також заборонив членам ОУН вдаватися до помсти бандерівцям у майбутньому, що вберегло український національний рух від самознищення».
Також можна почерпнути інформацію про не менш важливе питання, яким і сьогодні маніпулюють вороги: ставлення ОУН до німецької політики. Перемогти тоталітарну машину СРСР могла на той час Німеччина, але Полковник не плекав ілюзій щодо того, що вона не враховує інтересів самих українців у створенні незалежної України, зокрема події Карпатської України є тому підтвердженням. Тут наводяться факти, які розбивають міфи про опортунізм Мельника і його співпрацю з нацистами, бо навпаки були такі моменти, в яких він чітко проявив свою позицію, як от відмову брати участь в єврейських і польських погромах. Жоден зовнішній тиск не зламав позиції Голови ОУН, хоч яким важким його становище не було.
Також у книзі чимало інформації присвячується Олегу Ольжичу, чия діяльність не обмежується лише творчістю, але й відповідальними обов’язками на теренах України; Тарасові Бульбі-Боровбцю, який одним із перших виступив на шлях збройної боротьби і навіть Роману Шухевичу, що належав до когорти націоналістів-борців за свою державу.
Фактом, що здивував мене, були плани радянських спецслужб ліквідувати Андрія Мельника, одначе це їм не вдалося. І взагалі до провідних діячів ОУН існують спецоперації по їхній ліквідації. Метод терору ніколи не переможе безсмертний дух і спадок борців, хоч дуже боляче усвідомлювати, якої непоправної втрати для руху це завдало.
У книзі можна ознайомитися з маловідомими документами, які будуть корисними для подальшого дослідження такої видатної постаті як Андрій Мельник. Дуже вразило інтерв’ю з Головою ОУН, опублікованому за 1946 рік, а також і в червні 1957 році. Андрій Мельник не витрачав час на пишні промови і популістські заяви, що так часто можуть здобути увагу і задурманити розум; він викладав у своїх словах суть та закликав до дій і єдності. Особливо цінними є інтерв’ю, в яких Андрій Мельник наголошував на основних завданнях українського націоналістичного руху в еміграції, в тому числі гідну репрезентацію. Він наголошував на інтересах України в тому, щоб була цілісність справи і мета для всіх патріотів однакова: здобуття Української Самостійної Соборної Держави.
Взагалі націоналісти поза межами краю проводили кропітку працю, не менш важливу, ніж революціонери у підпіллі, адже потрібно було доносити усьому світові, що український народ потерпає від чужого гніту і бореться за звільнення. Шкода, що «Європа мовчала». Комуністична зараза не менш шкідлива і небезпечна від нацистської, але перемігши другу, щодо першої світ волів не вдаватися до такої ж заядлої боротьби, змушуючи українців опиратися на власні сили.
Зворушливі розповіді були про відхід Андрія Мельника у вічність. Соратники до останнього підтримували його і вважали своїм Головою.
Перед смертю Андрій Мельник проголошував:
«… Час потвердив, що ОУН потрібна. Потреба її закріплена терпінням і муками в тюрмах, у концтаборах і на засланнях незчисленних її членів. Вона освячена кров’ю тих незліченних воїнів, що віддали життя в боротьбі з окупантами України за її волю.
Але ОУН не осягнула ще остаточної мети. Нещадна боротьба українського народу з окупантами України йде далі. Чолове звено цієї боротьби несуть наші друзі на рідних землях. Їм конечна всестороння допомога їхніх побратимів, що живуть у вільному світі.
Друзі, бережіть ОУН! Скріпіть її своєю жертвенною працею і поворотом до праці тих, що по волі чи неволі на відступах. Працюйте всі разом у взаємній пошані, згоді й любові, звернувшись лицем до краю. Тоді будуть успіхи.
Хай кріпить вас геройський чин полеглих».
Вважаю, що ці слова не втратили актуальності і сьогодні: боротьба українського народу триває зі споконвічним ворогом. Наша єдність, спільний внесок, національне усвідомлення пришвидшать перемогу.
Завдяки цій історичній праці є змога краще дослідити нашу історію, боротьбу та дізнатися про людей, які все своє життя віддали українській справи. Андрій Мельник повернувся до рідної землі, але чи буде гідно висвітлена історична правда про нього, відкинувши сторінки пропаганди? Все залежить від нас самих. Будьмо свідомими українцями, шануймо тих, хто боровся за нашу свободу.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.