“Українська літературна газета”, ч. 8 (388), серпень 2026
ЦИКЛ ВІРШІВ «НА ЧУЖИНІ»
Калиновий цвіте,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Не будь пустоцвітом
Хай квітують кетяги живі
Прийди в кожну хату
Хоч ревіть гармати,
Хоч і важко вижить на крові.
Калиновий цвіте,
Нерозумні діти
Скільки раз ламали твою віть,
Скільки раз ти бачив
Як Вкраїна плаче
І як тополина,
Як мала билина,
Хилиться додолу все ж стоїть.
* * *
Все життя ми йдемо до Крайнеба
Хто рівною дорогою,
А хто – тернистою,
Хто битим шляхом,
Хто стежиною малою.
Хто – камінням,
Хто – кропивою.
Хто у веселім гурті,
А хто в натовпі сумному.
Але біля Крайнеба
Залишаємось на самоті.
А що попереду?
Безмежна прірва
Чи страшна безодня.
Бува й Чумацький шлях,
Але не всім дано
Ступить на нього.
ІЗ ЦИКЛУ «БІБЛІЙНІ МОТИВИ»
Він ішов по бурхливому морю
До човна, що в безодні безжальній
Боровсь за життя.
І сказав він апостолам:
«Ну ступіть на поверхню морську,
Не потонете, майте лиш віру».
Та марними були його слова,
Бо хвилі уже веслярів поглинали.
Довелось подавати їм руку.
…Роки минули, і віки минули
А люди й досі не навчилися
Ходити по воді.
* * *
Осінь над Парижем,
Осінь над Варшавою
І над українським хутірцем.
Осінь… тільки ти є переправою
Між світами
І такий мене проймає щем.
Осінь… будь, як можна, лагіднішою
Не безчинствуйте прошу
брати-вітри.
Оінь над Парижем,
Осінь над Варшавою,
І над Україною…
Із облич сльозу печальну
цю зітри.
ОСІННІЙ РЕКВІЄМ
Маліє білий світ
Як повновода річка
І душі птахами летять у небеса.
І все пала й пала
печальна свічка,
І осені приречена краса.
Відходять друзі
Як пожовкле листя.
Повільно човен плине за водою,
Осінні дні в танку переплелися
І сірі хмари кличуть за собою.
Коли ж вони розвіються, розтануть,
Як марево в бездонній далині.
Коли ж весняяні і веселі
дні настануть
У наших душах,
а не лише на землі.
* * *
Пам`яті мого однокласника Сергія Родигіна, який жив і помер у 2023 році
в місті Пенза в росії
Вмираємо по різні боки барикад.
Колишні друзі, рідні і кохані.
Земля і небо вже розділені навпіл
І тільки пам`ять так болить
Як стара рана.
І тільки вірити не хочеться ніяк,
Що не росте вже Євшан-зілля у Степах.
Що висохло цілюще джерело
І Ангел вже зламав своє крило.
І що зосталися козацькі лиш могили,
А ми малі, нікчемні і безсилі.
Воскресни ж дух Мазепи з Потойбіччя.
Прилинь хоч птахом у моє знесилене
Століття,
В якому жити і померти довелось.
Зруйнуй невидимі і все ж міцні
І дужі барикади,
Щоби позбутись
Яничарства, підлості і зради.
* * *
На схилі літ я стала перекотиполем –
Чужі степи, чужі гаї і квіти.
Та що мій біль, коли покрита горем
Моя земля і плачуть її діти.
Перекотиполе, Перекотиполе,
Де кінець твоїй важкій дорозі,
Чи лиха година тебе зборе,
А чи спинишся на рідному порозі.
Перекотиполе, Перекотиполе,
Скільки ж нас таких уже по світу,
Хто нашу біду навіки переоре,
Скільки долу падати ще цвіту.
* * *
«Через терни, через терни до зірок» –
Давня мудрість випробована віками.
Тільки шлях той коле ноги і болить
Давня рана, що не гоїться роками.
Тільки терен той не скінчиться ніяк,
Проростає крізь асфальт і наші душі.
Ну, а зірка та примарна як маяк.
Світить в морі, так далеко ще до суші.
«Через терни, через терни до зірок» –
Так минають дні і зими й весни.
Та ніщо не вічне, прийде строк.
Йди крізь терни і побачиш – крига скресне.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.