Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив фіналістів у номінації «П’єси», серед яких помітне місце посіла гротескна сатира та трагікомедія Сергія Батури (S.Batura) «Старий Марко». Цей динамічний твір на одну дію пропонує глядачеві свіжий погляд на класичні теми суспільного життя та випробування владою.
Сюжет розгортається довкола новообраного голови містечка Ластівка – Ікрина Петровича Тисячі, який одразу після виборів опиняється перед непростим етичним вибором. Місцеві підприємці один за одним пропонують йому фінансову вигоду за ухвалення рішень, що загрожують екологічному балансу громади: забудову водоохоронної зони, масштабне хімічне оброблення полів пестицидами та створення промислового кар’єру біля села Старий Марко.
З архітектонічної та жанрової точок зору твір Сергія Батури є класичним за своєю структурою, оскільки наслідує канони традиційної європейської комедії характерів, де суспільні вади та внутрішні деформації героїв викриваються через інструменти гротеску. Однак у контексті світової драматургічної традиції автор демонструє оригінальний підхід до використання класичного художнього прийому метаморфози.
У традиційній світовій драматургії та прозі процес перетворення персонажа зазвичай є лінійним та незворотним – герой змінює подобу один раз і остаточно. Натомість Сергій Батура вводить у структуру сюжету оригінальний аспект – динамічну, реверсивну метаморфозу, яка працює як наочний «моральний маятник». Трансформація вигляду головного героя відбувається в режимі реального часу і прямо залежить від його рішень.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Щоразу, коли голова міста піддається спокусі й приймає проплачене розпорядження, він частково набуває ознак земноводного – позеленілі кінцівки, перетинки на пальцях тощо. Проте, коли до кабінету приходять звичайні мешканці без грошей, чиновник під впливом залишків совісті скасовує свої попередні рішення. У цей момент процес розвертається у зворотному напрямку – він миттєво позбавляється жаб’ячих ознак і знову повертає людську подобу. Тільки наприкінці вистави, коли егоїстичні амбіції остаточно перемагають, метаморфоза завершується, а сам герой зазнає фіаско через солідарний опір громади села Старий Марко.
Таке композиційне рішення робить п’єсу надзвичайно оригінальною та сценічною. Воно ставить перед актором складне професійне завдання щодо гнучкого перевтілення, а режисерові пропонує багатий інструментарій для використання пластики та хореографії під час трансформацій персонажа.
Вихід п’єси «Старий Марко» до фіналу «Коронації слова» підтверджує високу художню якість та актуальність матеріалу. Це виважена і глибока художня притча про те, як важливо на будь-якій посаді вміти вчасно зупинитися, почути людей і зберегти людське обличчя.