“Українська літературна газета”, ч. 8 (388), серпень 2026
Томіслав Домович (Tomislav Domović), відомий хорватський письменник. Народився 1 серпня 1964 року в Загребі. Почав публікувати вірші в 1982 році в літературних журналах та антологіях. Має близько двадцяти самостійних книг поезії, отримав ряд значних нагород за особливі заслуги в культурі як у Хорватії, так і в інших європейських країнах. Окрім поезії, він пише оповідання, романи, драматичні тексти та кіносценарії. Він є членом Хорватської асоціації письменників, Асоціації сценаристів, Хорватської спільноти незалежних художників та Слов’янської академії. Живе та працює в Карловаці.
Книга поезій «СЛАВА» (SLAVA) побачила світ у 2024 році в Загребі. Написана під впливом російсько-української війни, із зазначенням дат з початку українського опору, зокрема, це 2022 рік. Книга сповнена роздумів про війну в несподіваних образах, містичних порівняннях, в проникненнях до глибини душі. Тут усе: війна і жінка, любов і смерть, божий хрест і материнські сльози…
Поезія Томіслава Домовича – яскрава й незвідана глибина, сповнена метафоричною магією слова, проникненням її у сакральне значення мови як форми передавання сутності життя. Його поезія – висока і неповторно велична. Так, як пише цей поет, не пише ніхто.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
МОЛИТВА МОЛИТОВ
Дай, Боже, вічно квітнути жовтим первоцвітам
під блакитним небом.
26.02.2022
ЧОВЕН
Боже, чи є ще один човен, яким ти
можеш перевезти рабів до мирної води.
Боже, чи маєш Ти меч,
щоб відрубати руку над кодом і
московським ланцюгом.
Боже, я колись
(у військовій околиці Гріча)
вигукнув, що жити можна лише у
збереженому будинку.
Той самий крик лунає
навколо храму пшениці,
зчорнілого у своїй батьківщині.
Боже, полум’я далеко, але
дим від козаків
хлинув у поминальний день –
він повернувся
сталінською любов’ю у ніздрі,
гасом у підошви ніг і стогоном українки,
яка сперечається зі щастям.
Боже, чи є в човні керманич?
Якщо ніхто не хоче,
я візьмуся за важкі весла проти течії.
05.03.2022
ДОЛЯ
Залишиться кілька ящірок,
кротів і черв’яків.
Спадщина варварів горітиме
у розломі зруйнованої землі,
у спокої розірваного серця
дорогою до київських дзвіниць,
що злетіли в повітря.
27.02.2022
ЗВОЛІКАННЯ
Я зібрав би трішки сонця.
Пелюстка за пелюсткою,
життя соняшника.
Взяв би легенького світла,
трішки для жінки,
яка безкінечно збирає оливки.
Я вибрав би для її дитини зірку,
на яку можна сісти.
Щось, чим можна було б писати
на тендітно білих
клавішах піаніно.
Я обрав би Бога дорогою на виході.
Обрав би, але затримався.
В Україні вимкнули сонце.
Розтрощили піаніно.
Розтоптали соняшники,
тепер вони не бачать дитячих очей.
05.03.2022
НА СХІД ВІД ЗАХОДУ
Це весілля!
Сонце одружується зі страченим.
Запрошені всі.
На кнедлі з оцтом.
На сирий ріжок у кривавій сироватці.
Запрошені всі.
Ті, що вижили випадково,
прийдуть прощатися
З мисками теплих сліз,
Несучи на спинах пеньок від сонця.
12.03.2022
БЛАГАННЯ
Проціди ранок з грудей сну.
У повну чашу світла.
Чоловік, який кохає тебе,
наче блискавка і філер.
Він махає 21-м століттям,
мріючи про рай.
Жовте небо. Синя пшениця.
Без краплі крові на вологій колосині.
13.03.2022
ГІМНАСТИКА
У лютому 2022-го
серце перестало битися.
Кардіолог діагностував
незрозумілий тромб
і знайшов у аорті грудку
склеєної української крові,
борошно з хорватських товарних
резервів.
Під що підписалися
праведники метушні і миротворці
з оббитого достатку?
Хай Україна підніме руки в повітря,
і все буде як було.
Старший брат розгнівається,
Захід залишиться на заході від Сходу.
Сонце довірливо увійде в душу,
вирине на ліктях і колінах.
Чому я досі стою, коли я мертвий?
Як екран зі сльозливих зірок
у набряклій печінці.
Чому я не горизонтальний
клаптик паперу,
кинутий униз Річкою?
Чому я залишаюся серед бюстів
і, злітаючи в простір
безкінечного дива, я міг би
витерти свої сльози,
щоб зірки склювали пшеницю.
Байдуже око. Якась закохана жінка.
Я стою, питання –
вертикаль у гімнастиці волі: 36.
Чи подивляться діти на зірки?
Чи хтось взагалі побачить зірки,
навіть якщо вони проллють сльози.
15.03.2022
СУМНІВИ
Російську артилерію висміює
світова поезія Брека.
Досить гарний день, щоб знову
сумніватися в урожаї
та дозволити незадоволеним горлянкам
поплисти до зірок,
закарбованих гелієм.
Я прив’язую Україну до
жовтих їжачків неба,
Я дозволяю солідним
повітряним кулям
підносити землю,
воду та дітей
у темний простір космосу,
залишаючи артилерію в хуртовині іржі,
серед плавучих могил.
21.03.2022
ВОДОСПАД
Давай помріємо, шепочу я,
Сонце ще не сіло, ти опираєшся.
Ніч. Ти уявляєш день, люба моя,
я полощу горло,
Кохання тебе сп’янило,
твої очі вихлюпують воду з млинів,
Ти водоспад,
ти заспокоюєш свою совість.
Ніч, придивись уважніше,
сяє той вирваний з корінням
київський хрест,
і він покриває і сонце, і небо,
повітря – це смола вівтаря.
Ти маєш рацію,
тіла падають замість зірок,
смола вбиває птахів.
Ти маєш рацію, це ніч.
Давай мріяти, будьмо водоспадом.
24.03.2022
ШАНУВАЛЬНИКАМ
МОСКОВСЬКОЇ МОРАЛІ
О, православні,
Яка радість, які добрі дні
у спаленому місті,
у випаленій землі.
Ви, що любите людину
в заданій матриці кохання
та трахання.
О, ви знову вбиваєте Лорку.
У шляхетності диктатора
на захисті віри
Перехрестіться тричі,
про всяк випадок, щоб Бог
не сумував за смиренними,
бо Йому важливо,
як ми один одного маємо,
і зовсім байдуже,
чи є хоч один дах,
на якому я повісив би
чорний прапор.
13.04.2022
НА ОДНЕ МІСТО МЕНШЕ
У Москві Великдень
має форму яєць Фаберже.
В Україні той самий Великдень
дещо скромніший,
нагадує корж,
загорнутий у хустку Вероніки,
що стала, як решето.
20.04.2022
МОЛИТВА МОЛИТОВ
Розіпни мої думки, Боже;
щоб із вузьколобих
вилилася кровожерливість,
страх, темні тіні та невігластво,
щоб у широких,
сухих дріжджах вирував
невисохлий поцілунок
і дружба
між цілителем і пораненим.
Розіпни мене,
перш ніж я постарію,
у стільники хреста,
збери в мені людину.
Дай мені бджолину мету і доброту,
щоб я міг без ятаганів,
самозаймання і гніта
викрикувати війну.
02.08.2022
СЛОВО
Живий голос мертвого письменника
у церкві мови.
На фресках майбутній духівник
кладе хрест прокляття
і співає псалми
у витоптаному житі,
з якого Бог міг би випекти хліб.
- 02. 2022
Переклад з хорватської Анни Лимич
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.