Історик і теолог Сергій Шумило, директор Міжнародного інституту афонської спадщини, виявив у книгосховищі на горі Афон три досі невідомі примірники Острозької Біблії.
Як пише risu.ua, на своїй Фейсбук-сторінці він нагадав, що “цими днями у серпні сповнюється 445 років з часу появи на світ Острозької Біблії (1581 рік) — першого українського друкованого видання повного корпусу Священного Писання церковнослов’янською мовою (1256 сторінок). Це унікальна українська національна пам’ятка та святиня XVI ст. Всього у світі на сьогодні збереглося бл. 350 примірників Острозької Біблії”.
Ці три примірники було виявлено в закритих монастирських книгосховищах на Святій Горі Афон у Греції, в яких Шумило має можливість працювати і де він досліджує ці раніше невідомі примірників Острозької Біблії.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
За його словами, судячи по виявлених маргіналіях на інших острозьких виданнях з цієї ж афонської колекції, один з примірників Острозької Біблії міг належати або й був привезений на Афон наприкінці XVI — початку XVII ст. українським письменником-полемістом Іваном Вишенським, який у цей час перебував на Афоні у печерному затворі і звідси посилав до України свої полемічні послання.
“На одному з острозьких видань 1595 р. з цієї ж афонської колекції міститься дарчий напис представника Острозького гуртка Василя Суразського до прп. Івана Вишенського, що підтверджує цю версію”, — зауважує дослідник.
Ще один примірник Острозької Біблії належав учням українського духовно-культурного діяча та подвижника прп. Паісія Величковського (1722—1794), зберігався він в очолюваному ним Нямецькому монастирі в Румунії і звідти вони його передали на Афон.
Інший примірник Острозької Біблії належав наміснику катедри Чернігівської архиєпископії єромонаху Каллісту Меновському (можливо родом з м. Мена) і був переданий у 1754 р. з Полтавського полку Василем Луговим до українського “козацького” скиту “Чорний вир” на Афоні, про що дізнаємося з маргіналії на цьому екземплярі Острозької Біблії.
“У цьому “козацькому” скиту на Афоні, заснованому колишнім бунчуковим товаришем Ніжинського козацького полку єросхимонахом Григорієм (Голубом), у XVIII ст. ченцями були переважно запорозькі козаки, від чого цей скит ще називали “Духовним Запоріжжям” на Афоні. Його патроном і меценатом був кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський, про що збереглися оригінальні документи цього періоду”, — пише Сергій Шумило.
Загалом, під час дослідницької експедиції на Афон Сергію Шумилові вдалося нарахувати у колекції афонського монастиря 32 кириличні стародруки, видані в Київській митрополії у XVI–XVII стт., а також 143 українські стародруки XVIII ст.
“Переважна більшість цих стародруків належала якраз до бібліотеки українського “козацького” скиту “Чорний вир”, де українські козаки-ченці на чужині в межах тодішньої Османської імперії продовжували свою духовну науку на основі цих унікальних та рідкісних книг рідною мовою.
Варто зазначити, що така кількість збережених українських стародруків (бл. 200) — це доволі велика колекція для будь-якої бібліотеки, а оскільки це тільки ті примірники, що збереглися до наших днів, то можемо уявити, що 300 років тому їх було тут значно більше”, — зазначає історик.
На його думку, особливо цікавим є те, що деякі видання були передані на Афон безпосередньо з м. Острог від великого українського мецената князя Василя‑Костянтина Острозького (1526—1608), який дуже шанував чернецтво на Святій Горі Афон. Науковець нагадує, що цього року якраз сповнюється ще й 500 років від дня його народження та 450 років від заснування ним Острозької академії.
“Всі ці виявлені нами на Афоні стародруки — це унікальна українська літературна та духовно-культурна спадщина, яка збереглася на чужині далеко від української землі. Україна має чим пишатися у світі. Ця наша спадщина уславлює Україну далеко за її межами та засвідчує тісні контакти афонських монастирів з духовенством та чернецтвом Київської митрополії, а також з українським козацтвом та козацькою старшиною (зокрема гетьманами та кошовими отаманами Запорозької Січі). Таким чином, як видно, Київська Церква та київське християнство в XVI–XVIІI стт. мали потужний духовно-культурний вплив на інші народи та інші помісні Церкви, зокрема і в такому стародавньому світовому центрі східнохристиянського чернецтва, як Свята Гора Афон. І це є предмет нашої національної гордості”, — наголошує Сергій Шумило, кандидат історичних наук, доктор теології, директор Міжнародного інституту афонської спадщини.
Експедиція на Афон та дослідження унікальних українських стародруків стали можливими завдяки підтримці німецьких колег з Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца та Gerda Henkel Foundation.