“Українська літературна газета”, ч. 7 (387), липень 2026
ЖАЛКА ПТАШИНА
Хай на землі чи цвіт, чи лід,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Чи жовтий лист в калюжі сірій –
Свищу письменникам услід,
Не відлітаючи у вирій.
Те, що мій викликало свист,
Не кане в небуття безслідно.
Як пересмішник, гуморист,
Я жалю гідно!
ВЗАЄМОВЗАЄМНІСТЬ
В этот вечер случилась гроза,
И у влюблённых сверкали глаза,
И сплелись усы и коса,
И ещё кое-где волоса…
(«Ляпис Трубецкой»,
«Пастушок»)
Руки, коси, уста і очі:
Вже не втямлю, де ти, а де я.
Ми сплітаємось у клубочок,
Нероздільний, як Інь і Янь.
(Анатолій Жучинський,
газ. «33-й канал»
від 11 лютого 2026 р.)
Вуса, коси, земля й небеса…
Все сплелося. Яка краса!
У рядочках – пітьма і яса.
А простіше – стара попса.
ПОДИХ(АННЯ) ПОЕЗІЇ
Поезія – подихів компас
В моїх міжпланетних століттях.
Все, що з подихом історії
Виростає у Слова, –
Все в житті переповторено,
Все – поезія жива.
(Олександр Гордон,
«Українська літературна газета»
від 16 листопада 2018 р.)
Компас подихів історії –
Це поезія нова.
Та в моїх переповтореннях
Вона чахне, ледь жива.
СИЛА ТУЖІННЯ
Хіба себе можливо втиснуть в слово?
(Леся Клименко, з книжки
«Квіти у квітні»)
Звичайно, милозвучність – це чудово,
Але спрут смислу сковує мій сприт.
Себе все ж спромоглась я втиснуть
в слово,
А слово, стисши зуби, втиснуть в ритм.
РИМАЙСТЕР
Я обізвався серцем в світ…
Стримить ляковищем в траві…
(Микола Вінграновський,
«Вибрані твори у трьох томах», т. 1)
Стриміть ляковищем в траві
Та щось побулькувати глухо?
Ні! Я встромився серцем в світ,
А читачеві – шилом в вухо!
В ЧІМ СІЛЬ?
У поезії – вся сіль…
У поезії – весь солод.
Наголошую на те:
Як настане німий голод,
Без поезії вмрете.
(Антоніна Листопад,
газ. «Літературна Україна»
від 23 жовтня 2021 р.)
У поезії – весь солод,
У поезії – весь хміль.
У рядках – і жар, і холод,
У рядках – і хліб, і сіль.
Тут і рейка, тут і молот.
У поезії – вся суть.
Як настане в Слові голод,
Мої вірші не спасуть.
БРАВІАЦІЯ
І стартувати звідси – аж на Марс,
Та так, що жоден не помітить це собака.
(І я могла б заримувати «Марс» і «фарс»,
Та рима вже забита Пастернаком).
(Ольга Башкірова, з книжки
«Весела учта для небагатьох»)
Я б стартонула, творчий злет якраз.
(Позаздрив би мені й сам Пастернак, собака!)
Та перед Марсом – ще б на унітаз,
Але ж забитий він уже класичним каком.
ВЕСЬ СПЕКТР РАДОЩІВ
Можна у вірші розгледіти слів
лиш побудову строгу.
А можна – просто ридати від сліз,
наче спілкуєшся з Богом.
(Юрій Гундарев,
«Українська літературна газета»
№ 12, грудень 2025 р.)
Бува, в організмі якийсь катаклізм
від віршів стається в людини.
Вона часом просто ридає від сліз,
а часом – плюється від слини.
КРОВОВТЕЧА
…Жива і скошена тече в мені трава.
(Анатолій Кичинський,
антологія «Золотий гомін»)
Трави зелена невмируща кров.
(Надія Гуменюк,
«Українська літературна газета»
від 19 червня 2020 р.)
Поет метафор безліч напоров,
Поміг як донор ще й мені він, грішній:
Трави зелена невмируща кров
Перетекла з Кичинського у вірш мій.
БІЛА ЗАГРОЗА
Поезія подібна до сніжинки,
яка від дотику руки умить зникає.
(Раїса Харитонова,
газ. «Літературна Україна»
від 1 лютого 2020 р.)
Поезія подібна до сніжинки,
тож рук до неї хай ніхто не пхає.
Вона від пародійної смішинки,
немов над теплотрасою, зникає.
І хай насмішник перебаранчає,
та сиплеться поезія із неба!
Як вам її в житті не вистачає,
я навалю вам снігу скільки треба.
НАТХНЕННЯ РОЗГУЛЯЛОСЯ…
Коли згубила навіть сподівання…
. . .
І біль на серці більше вже не коле.
(Тетяна Череп-Пероганич, антологія
«Київські вітражі»)
Була згубила логіку на мить –
І голова на лобі не болить.
Граматику забулася зі школи –
І біль за те ніде мені не коле.
КУСАГА
Уся погана поезія з’являється
від щирого почуття.
(Оскар Вайлд)
За щире слово критик дорікне…
(Віктор Гриценко, з книжки
«Сага про словесні перелоги»)
Тут хоч під лотоки, хоч під трамвай.
Забили критикани людям баки.
Зі щирості сміявся Оскар Вайлд,
А нинішні – ті зовсім як собаки!
ДЕІНДЕ ДЕСЬ
Молодим часто і ніде більше
де публікуватись.
(Тарас Федюк,
«Українська літературна газета»
від 28 жовтня 2022 р.)
Пробачте мені фрази кострубатість.
В нас молодим – дорога! Але все ж
Їм ніде більше де публікуватись…
Тож хай живе мережа соцмереж!
ПОЕЗИКА КОХАННЯ
Не перші ми і не останні –
Хоч віють бурі навісні,
Серця скоряються коханню,
Як сад скоряється весні.
(Тетяна Майданович, зі збірника
«Любов славетних письменників
у листах і в житті»)
Хай у пісні віють вітри, віють буйні,
У Тетяни Майданович – віють бурі.
Хоч коханню і скоряється сердечко,
Та не те в рядки вплітається словечко…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.