“Українська літературна газета”, ч. 7 (387), липень 2026
Триває 28-а геноцидна, терористична, руйнівна війна московії проти України. Це – війна цивілізацій, світоглядів, ідентичностей, за українські та загальнолюдські демократичні, морально-духовні цінності. Адже вся історія екзистенційного творення московсько-царської та російсько-комуністичної імперії зла – це водночас драматично-трагічна історія переплавлення різних ідентичностей, насамперед української, в одну російсько-імперську, російсько-азійську, російсько-шовіністичну, а за комуністичного режиму – в російсько-інтернаціональну, тобто творення нової спільності – радянський народ на засадах російської загарбницької ідеї, російської мови, культури, аморальних звичаїв і традицій.
Впродовж всієї української історії московські загарбники прагнуть будь-що перервати національне коріння між поколіннями українців, переінакшити, отруїти їхні душі, тобто психологічно і духовно підкорити. Російський шовінізм спрямований проти п’яти вимірів національної ідентичності, які схарактеризувала Монтсеррат Гібернау. Це такі виміри-складові: психологічний, мовно-культурний, територіальний, історичний і політичний.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На цих принципових вимірах=засадах формується ідентичність кожної особи. Поєднання індивідуальних ідентичностей на засадах однієї мови, культури, історії, звичаїв, традицій, психологічних особливостей, політико-ідеологічних прагнень творить колективну національну ідентичність, зіперту на віру в належність до однієї нації і в спільність більшості атрибутів, які роблять її відмінною від інших націй.
Метою потужної маніпулятивної інформаційно-психологічної агресії «русского міра», яка переросла у повномасштабну війну проти України, є якраз знищення усіх п’яти вимірів української національної ідентичності: психологічного, мовно-культурного, територіального, історичного і політичного. У цій битві надзвичайно важлива роль належить журналістам. Щоби медійники перемагали російських маніпуляторів, то вони мають бути професійно конкурентоспроможними, у своїй творчій праці дотримуватися українськоцентричних, націєтворчих, загальнолюдських принципів діяльності.
На другому Всесвітньому конгресі Міжнародної федерації журналістів (Бордо, 25-28 квітня 1954 р.) було схвалено, а на 18-му Всесвітньому конгресі Міжнародної федерації журналістів (Хельсингьор, 2-6 червня 1986 р.) змінено і доповнено принципи творчої праці і поведінки журналістів. Привертаємо увагу до визначальних, головних положень цього документу.
Перший обов’язок журналіста – повага до істини та права громадськості на Правду. Виконуючи цей обов’язок, журналіст має завжди захищати принципи свободи під час чесного збирання і публікації новин та право на правдивий коментар і конструктивну критику.
Журналіст зобов’язаний подавати інформацію, посилаючись на факти, походження яких він/вона знає. Журналіст покликаний використовувати лише чесні методи для отримання новин, фотографій та документів. Він має робити все можливе, щоб виправити будь-яку опубліковану згубно неточну інформацію.
Журналіст повинен робити все можливе, щоби уникати будь-якої дискримінації: расової, статевої, мовної, релігійної, політичних чи інших поглядів на національних або соціальних походженнях. Медійник має розцінювати як серйозні порушення: плагіат; зловмисне введення в оману; наклеп, злослів’я, дифамацію; безпідставні звинувачення; отримання хабаря у будь-якій формі, враховуючи публікацію чи приховування інформації.
В Україні на законодавчому рівні записано, що у своїй діяльності засоби масової комунікації реалізують принципи об’єктивності, правдивості, достовірності, вірогідності, повноти і точності інформації, компетентності, гарантування права кожного громадянина на доступ до інформації, вільне висловлювання своїх поглядів і думок, законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації, дотримання працівниками медій професійної етики та загальнолюдських норм моралі.
Ці принципи здебільшого збігаються з принципами, які проголошені на Всесвітньому конгресі Міжнародної федерації журналістів (1986 р.), Європейській конференції представників країн-членів Ради Європи (1994 р.), присвяченій політиці в галузі мас-медіа.
Дотримання принципів є одним із визначальних критеріїв оцінки діяльності журналістів будь-яких засобів масової комунікації. Стосовно функціонування ЗМК в Україні, то, дотримуючись названих принципів, дуже важливо враховувати особливості історії України, яку впродовж століть колонізували, зросійщували, полонізували, мадяризували, румунізували і навіть чехізували; формували в українців свідомість бездержавності, меншовартості, ущербності, рабської покори, малоросійства.
Тривалий час інформаційний та гуманітарний простір України були окуповані ворожими друкованими виданнями, телерадіоканалами, московським шоу-бізнесом та інших іноземних держав. Зловісні наслідки відчуваємо досі. Національно свідомим українцям, перефразовуючи Тараса Шевченка, доводилося жити в ««нашій», не своїй державі».
Отже, сповідування принципів журналістської діяльності, морально-духовна, національно-громадянська спрямованість творчості залежить від особистості журналіста. Адже особистість є основою, на якій ґрунтується життя суспільства. Суспільство – це організм взаємозв’язаних між собою особистостей задля здійснення спільних інтересів і прагнень. Таке зібрання вчені називають збірною, власне «соборною особистістю», що об’єднана морально-духовними, громадянськими, національними, політичними, суспільними, правовими, демократичними та іншими гуманістичними спільними інтересами.
Журналіст як особистість живе не в космосі, а в конкретній країні. В українського працівника медій має бути національна свідомість, громадянська позиція, яка полягає у морально-духовній, ідеологічній, політичній, соціальній відповідальності за формування «соборної особистості», «суспільної особистості», на інтелектуальних засадах якої розвивається Українська Національна Держава.
У сучасних умовах повномасштабної, екзистенційної російської війни проти України моральний, національний, конституційний обов’язок кожної особистості стати на захист Батьківщини. З огляду на це, кожний журналіст як особистість покликаний принципово поєднувати професіоналізм, патріотизм, політичну далекоглядність, які є основою не механічного ретранслювання інформації, а національно-ідеологічною платформою для фахової громадянсько-орієнтованої журналістики. Адже принцип довіри до журналістського слова і відображення є визначальним у створенні життєдайної духовно-національної аури.
Якщо не підтримувати українську морально-духовну ауру, інформаційно-гуманітарний національний простір, то він руйнується. Наступає культурна ентропія українських національних чинників. Натомість набирає сили зловорожий московський «культурний колоніалізм» (О. Забужко), який нав’язує особливу форму російської свідомості. До неї належать малоросійство, манкуртство, яничарство, хахлуйство. Таких людей, у яких підрубане українське історичне коріння, понівечена національна мовно-культурна свідомість, досить легко можна організувати й кинути «на амбразури», втягнути у будь-яку антиукраїнську авантюру, першою ознакою якої є «какаяразніца». З етнічних українських «какаяразніц» поповнюється російська еліта. На превеликий жаль, досить часто ці московські «елітарії» є найлютішими ворогами українців. На наш погляд, їх стосується вислів Ніцше: «Що вище ми піднімаємося, то меншими й нікчемнішими здаємося тим, хто не може злетіти».
Нинішня потужна повномасштабна війна московії проти України, яка живиться інформаційно-психологічною агресією, спонукає по-новому аналізувати сутність принципів журналістської творчості. З огляду на те, що принципи формуються, встановлюються на основі осмислення законів, процесів суспільно-політичного життя і є їхнім відображенням, то в нинішніх умовах російсько-української війни маємо, на наш погляд, дотримуватися насамперед принципу «український націєцентризм». Цей принцип об’єднує інші принципи журналістської діяльності, визначає вибір оптимальних варіантів висвітлення української національно-визвольної боротьби з московськими загарбниками-нищителями та проблем мирного національного державотворення.
На засадах принципу українського націєцентризму маємо розглядати структуру захисту національного, мовно-культурного, інформаційного простору, генерування «захисної плівки» (С. Вовканич) духовно-інтелектуальних знань українців як імунітету, що допомагає усвідомити сутність Національної Ідеї Державотворення та утвердження національної ідентичності у світовому багатокультурному контексті.
На цьому фундаментальному розумінні принципів журналістської діяльності має ґрунтуватися виконання медійними працівниками своїх професійно-творчих, національно-державницьких, суспільно-культурних, духовно-прикладних функцій.
Оксана Білоус,
кандидатка наук із соціальних комунікацій, доцентка кафедри ЛНУ
ім. І. Франка
Василь Лизанчук,
доктор філологічних наук, заслужений професор ЛНУ ім. І. Франка
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.