Видавнича угода на $2 млн, яку укладали за дебютний роман американського письменника Джеррі Фаладе, розвалилася через підозри, що частину рукопису могли створити за допомогою штучного інтелекту. Як пише mc.today, про це повідомляє The Guardian.
Аукціон на 14 видавництв — і раптовий крах
Детектив Фаладе «Call Me, I’ll Hide the Body» викликав ажіотаж серед видавців ще до публікації: за права на нього змагалися 14 видавництв у США, права на видання в Британії придбав HarperCollins, а американські — імпринт Minotaur видавництва Macmillan за суму близько $2 млн, включно з другою книгою. Голлівудські студії, за даними Deadline, вели перемовини про права на екранізацію ще до того, як рукопис узагалі вийшов друком.
Літературна агентка Фаладе Сенді Годжман з компанії Europa Content писала видавцям, що рукопис «вразив нас і найкращих професіоналів видавничої галузі світу». Проте вже за кілька тижнів, 29 липня, ситуація кардинально змінилася: агентка повідомила видавцям, що більше не може підтвердити, як саме рукопис пройшов шлях «від задуму до завершення», і компанія відкликала книгу, розірвавши співпрацю з автором.
Що каже сам автор
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Фаладе публічно заперечує звинувачення й вважає, що рішення пов’язане з упередженим ставленням саме до нього. За його словами, цьогоріч великі видавничі угоди отримали троє чорношкірих авторів, і в усіх трьох випадках угоди згодом скасували чи призупинили саме через підозри щодо використання ШІ — хоча він не назвав конкретні імена. The Guardian у цьому контексті згадує письменницю Г. М. Вулф, авторку роману Daggermouth, яка нещодавно так само зіткнулася зі звинуваченнями у використанні ШІ й також їх заперечила.
«Здається, існує тривожне припущення, що коли чорношкірий письменник створює роботу, яка привертає значну увагу, ця робота просто не може бути повністю його власною», — заявив Фаладе.
Чи все так однозначно? Чи слід ШІ таки є
Попри публічні заперечення, за даними інтерв’ю Фаладе виданню The Wall Street Journal, сам він визнав, що дійсно користувався штучним інтелектом — але, за його словами, лише на етапі дослідження матеріалу, а не для написання самого тексту роману. Це створює складнішу картину, ніж проста бінарна суперечка «використовував — не використовував».
Видавництво Europa Content, своєю чергою, відмовилося застосовувати спеціалізоване програмне забезпечення для виявлення тексту, згенерованого ШІ, аби довести чи спростувати звинувачення — за поясненням représентника компанії, пояснення автора спершу здавалися достатньо чіткими й переконливими, щоб довіритися їм без технічної перевірки. Сам Фаладе наголошує, що подібні інструменти детекції відомі частими помилковими спрацюваннями (false positives).
Який урок можна з цього винести?
Для авторів і видавців ця історія — показовий приклад того, наскільки крихкою стала довіра у видавничій індустрії після масового поширення генеративного ШІ: підозра сама по собі, навіть без технічного підтвердження, здатна за лічені години зруйнувати багатомільйонну угоду, тоді як довести чи спростувати факт використання ШІ технічно складно й ненадійно. Для читачів і кінематографістів, які стежили за потенційною екранізацією, ця історія — нагадування, що навіть найяскравіші видавничі новини варто сприймати з обережністю, доки угода не пройде весь шлях до фактичної публікації.