Стан емоційного виснаження та втрати сенсу в роботі описували ще середньовічні богослови. Дослідники вважають, що їхні підходи до подолання душевних криз мають багато спільного із сучасними психологічними практиками.
Емоційне вигорання не є явищем лише сучасної епохи. Схожі переживання сотні років тому описували середньовічні мислителі, зокрема через поняття «acedia», яке сьогодні можна порівняти з вигоранням або депресивним станом, – пише BBC.
Історик Пітер Джонс досліджує уявлення середньовічних богословів про «acedia» — стан, що характеризувався душевним виснаженням, втратою мотивації та відчуттям порожнечі. Ще у V столітті Джон Касіан серед ознак цього стану називав втому, безнадію, бажання залишити роботу та «незрозуміле затьмарення розуму».
За словами Джонса, інтерес до цієї теми виник у нього після складного періоду життя в Сибіру, коли він сам зіткнувся з емоційним виснаженням. Під час вивчення середньовічних текстів історик помітив схожість між переживаннями людей минулого та сучасних людей.
«Почуття завжди були однаковими, і люди переживали ті самі кризи», — вважає Пітер Джонс.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Середньовічні богослови не сприймали «acedia» як звичайну лінь. Вони описували цей стан як «відсутність любові, параліч турботи та духовну порожнечу».
На їхню думку, боротися з таким станом потрібно було не через заперечення власних емоцій, а через їхнє прийняття. Один із авторів XIII століття порівнював людину у стані вигорання з людиною, яка стоїть посеред бурхливої річки та не має сил зробити крок уперед.
Історик зазначає, що багато рекомендацій середньовічних мислителів перегукуються із сучасними методами психотерапії. Вони радили не намагатися повністю позбутися важких переживань, а навчитися жити з ними та шукати підтримку в тому, що надає життю сенсу.
«Якщо у вас є віра в те, що ви любите, з часом це почуття повернеться», — пише Джонс, переказуючи ідеї середньовічного богослова Вільяма Перо.
Головний висновок, який дослідники бачать у середньовічних текстах, полягає в тому, що людина не залишається самотньою у своїх переживаннях. Усвідомлення того, що подібні внутрішні кризи супроводжували людей протягом століть, може стати першим кроком до відновлення.